Дата документу Справа № 314/5370/17
Провадження № 11-кп/778/738/18 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 314/5370/17 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
Категорія - ст.81 КК України
20 березня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 січня 2018 року,
ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 січня 2018 року відмовлено у задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 101)» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання в.о. начальника Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 101)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_7 .
Відмовляючи в задоволенні подання, суд зазначив, що на теперішній час відсутні достатні підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 , оскільки він до теперішнього часу не проявив себе як такий, що довів своє виправлення та перевиховання.
В апеляційній скарзі засуджений просить переглянути справу про його умовно-дострокове звільнення. Зазначає, що в нього є офіційне місце реєстрації, він довів, що став на шлях виправлення, має заохочення за сумлінну працю, на даний момент працює в установі на пральні. Крім того, вказує, що в нього є дівчина, з якою він планує створити родину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах засудженого та його захисника, які прохали її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.11.2015 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання повинні враховуватися поведінка засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.
Умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання.
Як було встановлено судом, ОСОБА_7 був засуджений 15.10.2012 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений 11.03.2015 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 днів. Після умовно-дострокового звільнення знову був засуджений 27.11.2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначену за вироком Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15.10.2012 року і остаточно призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 відбуває покарання в Державній установі «Кам'янська виправна колонія (№ 101)» з 10.01.2016 року. З 05.10.2017 року підлягає розгляду за ст. 81 КК України (умовно-дострокове звільнення) після відбуття 3/4 призначеного покарання. До засудженого заохочення застосовувалися лише у 2017 році, а саме: 10.07.2017 року та 11.10.2017 року, до цього моменту засуджений заохочень не мав. З початку відбування покарання в Державній установі «Кам'янська виправна колонія (№101)» засуджений працював: у 2016 році - відпрацьовано 26 днів у квітні та 19 днів у грудні, у 2017 році - 15 днів у січні та 24 дні у жовтні.
Отже, поведінка ОСОБА_7 , як це слушно було зазначено судом, за весь час відбування ним покарання не була стабільно позитивною та активною, про що свідчить те, що він не заслуговував на заохочення в період з 28.08.2015 року до 10.07.2017 року, мав два стягнення.
Однією із обов'язкових умов для умовно-дострокового звільнення засудженого є доведення ним свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно-корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів, тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього часу відбування покарання.
При цьому, судова колегія приймає до уваги, що засуджений ОСОБА_7 судимий за скоєння аналогічного злочину, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте на шлях виправлення не став та знову продовжив свою злочинну діяльність, що у сукупності із поведінкою останнього під час відбуття покарання за останнім вироком, свідчить про те, що засуджений не довів свого виправлення, тому до нього не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За відомостями, наданими адміністрацією Державній установі «Кам'янська виправна колонія (№101)», 15.02.2017 року та 30.06.2017 року відмовлено ОСОБА_7 у застосуванні до засудженого заохочувальних норм, передбачених ст. 101 КВК України та ст. 82 КК України відповідно.
Доводи апелянта про те, що він має офіційне місце реєстрації, довів, що став на шлях виправлення, має заохочення за сумлінну працю, на даний момент працює в установі на пральні, має дівчину, з якою планує створити родину, є безпідставними, адже частину вказаних обставин суд врахував, а інші, у сукупності із раніше встановленими, не свідчать, про те, що ОСОБА_7 довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Висновок суду про те, що до засудженого ОСОБА_7 не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, належним чином обґрунтований, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає, оскільки на даний час відсутні переконливі дані, які б свідчили про виправлення засудженого ОСОБА_7 і слугували б підставою для його умовно-дострокового звільнення.
Отже, ухвала суду є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 січня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№ 101)» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4