вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"26" березня 2018 р. Cправа № 902/146/18
Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕДІС" (вул. Є. Чавдар, 3, офіс 213, м. Київ, 02140)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога" (с. Летківка, Тростянецький район, Вінницька область, 24130) заборгованості у вигляді штрафу у розмірі 97 000,00 за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 05/12/2017 від 05.12.2017р .
23.03.2018 р. до суду надійшла заява № 20/03/2018 від 20.03.2018р ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕДІС" з вимогою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога" заборгованості у вигляді штрафу у розмірі 97 000,00 грн. та 176,20 грн судового збору.
Заяву обґрунтовано невиконанням зі сторони боржника умов Договором поставки № 05/12/2017 від 05.12.2017р в частині поставки оплаченого товару.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, штраф за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а є видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді штрафу була передбачена договором.
Відтак, вимоги про сплату штрафу у зв'язку з порушенням зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.
Крім того, як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 6232 від 23.03.2017 у господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження. Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.
За правилами ч.2 ст.152 ГПК України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Частиною 3 статті 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Оскільки стягнення штрафу є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, який є предметом Договору, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, вимоги про стягнення штрафу не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви № 20/03/2018 від 20.03.2018р ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕДІС" про видачу судового наказу про стягнення з Агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога" заборгованості у вигляді штрафу у розмірі 97 000,00 грн. та 176,20 грн судового збору.
Керуючись ст.18, ч.1 ст.148, ст.150, п.3 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.152, ст.ст.233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕДІС" у видачі судового наказу про стягнення з Агрокооперативу приватних пайовиків "Перемога" заборгованості у вигляді штрафу у розмірі 97 000,00 грн. та 176,20 грн судового збору.
2. Заяву № 20/03/2018 від 20.03.2018р на 3 аркушах разом з матеріалами на 25 аркушах та конверт повернути заявнику ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕДІС".
3. Копію заяви № 20/03/2018 від 20.03.2018р ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕДІС" долучити що ухвали, що залишається в суді.
4. Згідно з приписами ст.235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
5. За приписами п.1 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржено окремо від рішення суду до Рівненського апеляційного господарського суду.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Ухвалу надіслати учасникам процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дата складання повного тексту ухвали 26.03.2018 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Є. Чавдар, 3, офіс 213, м. Київ, 02140)
3 - відповідачу (с. Летківка, Тростянецький район, Вінницька область, 24130)