61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
23.01.2018р. Справа №905/2414/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ, код ЄДРПОУ 21560766 в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро, код ЄДРПОУ 25543196
до відповідача: Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації, смт Мангуш, код ЄДРПОУ 03197606
про стягнення 75667,02 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не зявився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації, смт Мангуш про стягнення заборгованості в сумі 75667,02 грн на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян в період з грудня 2015р. по грудень 2016р., включно, що обліковано в період з січеня 2016р. по січень 2017р.
Відповідач у запереченнях №3873/02 від 15.11.2017р. у задоволенні позовних вимог просив відмовити з посиланням на відсутність в Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг. Крім того, відповідач зазначав, що належним відповідачем у справі є Міністерство фінансів України.
Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Пунктами 1, 6 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
У відповідності до ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України №3551-XII від 22.10.1993р. «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», Законом України №796-ХІІ від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України №2402-ІІІ від 26.04.2001р. «Про охорону дитинства», Законом України №203/98-ВР від 24.03.1998р. «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» тощо.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно із п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою №295 від 11.04.2012р. Кабінету Міністрів України, визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.
Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.
Як свідчать матеріали справи, в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року включно Дніпропетровською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» надавались телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам проживаючим на території Мангушського району Донецької області, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.11 ст.20, ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.6 ч.1 ст.6, ч.3 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та п.4 ч.3 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства».
Також, щомісячно у період з січня 2016 року по січень 2017 року включно на виконання п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою №117 від 29.01.2003р. Кабінету Міністрів України на адресу управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації, зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, згідно регламенту установи надавались на електронних носіях та на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, фактично наданих громадянам пільгових катерогій у минулому місяці, згідно із формою « 2-пільга», що має наслідком проведення управлінням соціального захисту населення відповідних розрахунків на відшкодування понесених підприємством витрат.
На теперішній час, за відповідачем за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року включно, що обліковано у період з січня 2016 року по січень 2017 року, рахується заборгованість у розмірі 75667,02 грн, наявність якої засвідчена сторонами у акті звірки за період з 01.12.2015р. по 31.12.2016р.
Відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
В силу норм ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.
Згідно із ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу тощо.
У відповідності до ст.ст.89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», пунктом 3 якого передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з п.2 постанови №256 від 04.03.2002р. Кабінету Міністрів України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
При цьому, вказаним порядком та постановою не передбачено обов'язкового укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.
Згідно з п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга».
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг на території Мангушського району Донецької області є Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг з грудня 2015 року по грудень 2016 року відповідачем не були відшкодовані, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості у сумі 75667,02 грн, яка не була задоволена останнім.
У своєму відзиві відповідач заперечуючи проти позову, зазначав про відсутність бюджетного фінансування.
Однак, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.1-4 ст.48 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За таких обставин, враховуючи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих приписів, виходячи з того, що відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач такого відшкодування не здійснив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 75667,02 грн підлягають задоволенню.
При цьому, твердження відповідача стосовно того, що належним відповідачем у справі є Міністерство фінансів України, є необґрунтованими та безпідставними з огляду на вищенаведені приписи законодавства та висновки суду.
У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.
Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Дніпро до Управління соціального захисту населення Мангушської районої державної адміністрації, смт Мангуш про стягнення заборгованості на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 75667,02 грн, задовольнити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації (87400, Донецька область, Мангушський район, смт Мангуш, вул.Поштова, б.65, код ЄДРПОУ 03197606) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, бул.ОСОБА_1, б.18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600, м.Дніпро, вул.Херсонська, б.26, код ЄДРПОУ 25543196) заборгованість на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 75667,02 грн, а також судовий збір в сумі 1600 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
У судовому засіданні 23.01.2018р. підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2018р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця