ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 березня 2018 року 10:15 № 826/18505/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Мині І.І., за участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної казначейської служби України
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі-відповідач/ДКС України), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2010 у справі №2-5606/10;
- зобов'язати відповідача винести рішення про нарахування та виплату компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2010 у справі №2-5606/10;
- зобов'язати відповідача надіслати позивачу оригінал рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
- зобов'язати відповідача надати позивачу ідентифікатор доступу для ознайомлення з виконанням рішення на офіційному веб-сайті ДКС України;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення строку перерахуванням коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2010 у справі №2-5606/10 в розмірі 1022,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено перерахунок ОСОБА_1 грошових коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2010 у справі №2-5606/10 із затримкою, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ДКС України на свою користь 3% річних компенсації за невчасне виконання судового рішення.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, в письмових запереченням проти позовних вимог заперечував, вказавши, що рішенням ДКС України позивачу нарахована компенсація, яка буде виплачена за рахунок бюджетних коштів, передбачених бюджетною програмою, в порядку черговості надходжень таких рішень до ДКС України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2010 у справі №2-5606/10 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради задоволено. Суд постановив стягнути з Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу, як інваліду війни І групи за 2009-2010 рр. в розмірі 10900 грн.
Постановою від 27.001.2012 ВП№21386073 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10.09.2010 у справі №2-5606/10, у зв'язку із зміною боржника.
17 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державного казначейства України в м. Тернопіль із заявою про виконання судового рішення на підставі виконавчого листа від 10.09.2010 у справі №2-5606/10.
Державною казначейською службою України 31.10.2016 здійснено перерахунок на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 10900 грн., відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17.08.2010 у справі №2-5606/10.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування ОСОБА_1 компенсації за невчасне виконання судового рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Статтею 3 Закону України від 21.04.99р. №606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.
Законом України від 05.06.12р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ надалі Закон №4901-VI) встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
За змістом статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.14р. № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Пунктами 13-15 Порядку № 440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.
До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.
Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Пунктом 20 Порядку № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11р. №845 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Порядок №845).
Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 33 Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.
Підпунктом 1 п. 47 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до п. 48 цього Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Отже, виходячи з сукупного аналізу наведених правових норм вбачається, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, у порядку та у строки, встановлені Законом №4901-VI та Порядком №845.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону №4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до органу казначейства з заявою про виконання судового рішення 17 червня 2013 року.
Разом з тим, виплата коштів на виконання виконавчого документу мала місце лише 31.10.2016, що не заперечується відповідачем, тобто після спливу встановленого трьохмісячного строку.
Отже, позивач має право на нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області по справі №2-5606/2010 про стягнення коштів у розмірі 10900 грн.
Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звертався із запитом на інформацію до ДКС України щодо, зокрема, питання про нарахування і виплати компенсації у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду.
Листом від 11.11.2016 №5-14/1625-18922 Державна казначейська служба України повідомила позивача, що останньому нарахована вказана компенсація в сумі 1022,21 грн., яка виплачується за рахунок коштів , передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, зазначила, що виплата буде здійснена в порядку черговості надходжень рішень до органів казначейства.
Так, відповідачем подано до матеріалів справи копію рішення від 11.11.2016 №18 про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, відповідно до якого ОСОБА_2 нарахована компенсація за прострочення платежу при виконанні виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області по справі №2-5606/2010 на 1141 днів у розмірі 1022,21 грн.
З наведеного вбачається, що Державною казначейською службою України виконано покладений законодавством обов'язок щодо нарахування такої компенсації шляхом прийняття відповідного рішення від 11.11.2016 №18.
Відтак, суд не вбачає підстав задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням від 17.08.2010 Тернопільського міськрайонного суду у справі №2-5606/10 та зобов'язання Державної казначейської служби України прийняти рішення про нарахування такої компенсації, оскільки фактично відповідачем вказані вимоги виконані, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судом встановлено, що відповідачем а ні при прийнятті рішення від 11.11.2016 №18, а ні при наданні відповіді позивачу на його інформаційний запит, вказане рішення не направлялось.
Поряд з цим, рішення Державної казначейської служби України від 11.11.2018 прямо стосується прав та інтересів позивача, відтак, судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача щодо не направлення згаданого рішення.
Позовна вимога щодо направлення позивачу вказаного рішення рекомендованим листом з повідомленням підлягає задоволенню, оскільки є похідною від встановленої бездіяльності суб'єкта владних повноважень
Приймаючи до уваги факт прострочення виконання судового рішення, з огляду на наявність рішення про виплату компенсації за рахунок коштів від 11.11.2016 №18, що на момент розгляду справи по суті відповідачем не виконане, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 1022,21 за порушення строку перерахування коштів за рішенням від 17.08.2010 Тернопільського міськрайонного суду у справі №2-5606 в розмірі 1022,21грн.
При цьому, суд звертає увагу на наступному.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.
Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Тому, несвоєчасне виконання органами казначейства рішень не можуть виправдовуватись відсутністю бюджетного асигнування.
Позовна вимога щодо зобов'язання надати ідентифікатор доступу для ознайомлення з виконанням рішення на офіційному веб-сайті ДКС України задоволенню не підлягає, з огляду на те, що рішення, документи ДКС, що підпадають до критерії публічної інформації перебувають у загальному доступі з моменту публікації в офіційних виданнях та розміщенні на офіційному сайті Державної казначейської служби України.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не направлення ОСОБА_2 рішення про виплату компенсації від 11.11.2016 №18.
3. Зобов'язати Державну казначейську службу України направити ОСОБА_2 рішення про виплату компенсації від 11.11.2016 №18.
4. Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 1022,21 за порушення строку перерахування коштів за рішенням від 17.08.2010 Тернопільського міськрайонного суду у справі №2-5606 в розмірі 1022,21.
5. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян