Справа № 266/841/18
Провадження № 2/266/466/18
26 березня 2018 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого - судді Пантелєєва Д.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що він є власником АДРЕСА_1 в Приморському районі м. Маріуполя. Внаслідок залиття, яке згідно акту сталось з вини власника АДРЕСА_2, ОСОБА_2, було пошкоджено стіни, стеля, міжкімнатні двері, комп'ютерний стіл. Добровільно заподіяну шкоду відповідач відмовляється. Просить суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 27392 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 2100 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.
Відповідно до ухвали суду від 14.02.2018 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Судове повідомлення, яке направлялося відповідачу ОСОБА_2, вручено їй належним чином.
Позивачу надіслана ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Від представника відповідача, адвоката ОСОБА_3, надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти позову, не визнає його в повному обсязі. Посилається на те, що при складанні акту про залиття не було обстежено квартиру між її та квартирою позивача, акт складений зі слів сусідки. Вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Перешкод для розгляду справи немає.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 23.03.2017 року на підставі звернення комісією працівників ККП «КК Приморська» було складено акт про залиття квартири №7 в будинку по пр. Луніна в Приморському районі м. Маріуполя. Причина залиття встановлена зі слів власника квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_4 (а. с. 8)
Надаючи оцінку Акту про залиття від 23.03.2016 року (а.с. 12-13) на який позивач посилається як на доказ вини відповідача, необхідно врахувати наступні обставини.
Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 визначено, що у разі залиття квартир складається відповідний акт за формою, встановленою Додатком 4 до цих Правил.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік):прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності: прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).
У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.
Тобто факт залиття, характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи.
Під час складання акту не було встановлено причину залиття, вона була зафіксована лише зі слів зацікавленої особи - власниці квартири №9, ОСОБА_5, огляд квартири якої не проводився.
В Акті не зазначені підписи свідків, які підтверджують, що відповідачі відмовилась підписати даний Акт. Тому даний Акт не відповідає вимогам п. 2.3.6. вищевказаних Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. № 76.
Отже, Акт про залиття від 23.03.2016 року не може бути визнаний належним та допустимим доказом неправомірних дій відповідачів щодо пошкодження внутрішнього оздоблення належної позивачу приміщення, оскільки огляд пошкоджень був проведений за відсутності відповідачів. Крім того, у Акті про залиття, причиною зазначено - розрив каналізаційної труби центрального загально будинкового стояку, натомість в Акті вказано припущення комісії щодо того, що залиття відбулось з вини співвласників приміщень, на поверху якого і трапилась розрив каналізаційної труби.
Зазначене на думку суду ставить під сумнів висновки комісії щодо причини залиття, які не були встановлені оглядом всіх квартир, які знаходяться над квартирою позивачів.
Як встановлено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази по справі оцінюються судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна одночасна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Досліджені судом докази та встановлені фактичні обставини справи належним чином не підтверджують факт спричинення шкоди позивачу, внаслідок винних дій з боку відповідачів. А від так, відсутні підстави вважати, що між шкодою та діями відповідачів є безпосередній причинний зв'язок.
Отже, в даному випадку відсутні всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, що свідчить про можливість настання цивільно-правової відповідальність відповідачів у справі, а тому матеріальна шкода, заподіяна майну позивача, не підлягає відшкодуванню з відповідачів.
З огляду на викладене, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, ЦК України , ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.03.2018 року.
Суддя Пантелєєв Д. Г.