№ 242/4642/17
№2/242/358/18
12 березня 2018 року м.Селидове
Селидівський міський суд у складі: головуючого судді Владимирської І.М., за участю секретаря, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівської територіальної громади в особі Селидівської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Селидівської територіальної громади в особі Селидівської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 вересня 2016 року помер її чоловік ОСОБА_2. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять права, що належали спадкодавцеві на квартиру АДРЕСА_1. Дану квартиру придбано у спільну сумісну власність шляхом приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_3 і членами її сім'ї: синами ОСОБА_4 і ОСОБА_2. Співвласники квартири: ОСОБА_3- мати спадкодавця, померла 17 березня 2015 року, ОСОБА_4 - рідний брат близнюк спадкодавця -помер 03 липня 2016 року. Оскільки чоловік позивача на час відкриття спадщини своїх родичів-спадкодавців проживав разом з ними, у відповідності до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України він вважається таким, що прийняв їх спадщину у виді права на спірну квартиру. Позивач у межах встановленого законом шестимісячного строку звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовив їй в оформленні зазначеної спадщини через ненадання свідоцтва про народження ОСОБА_4 і неможливістю, у зв'язку з цим, установити родинний зв'язок між ОСОБА_2 та його братом ОСОБА_4, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 З цього приводу нотаріусом винесено відповідну постанову від 18 квітня 2017 року. Позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого 15 вересня 2016 року.
Ухвалою суду від 24листопада 2017 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 11 січня 2018 року судовий розгляд продовжено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року витребувано у приватного нотаріуса Селидівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 копію спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_2, померлого 15 вересня 2016 року.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду клопотання про судовий розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду надав заяву про розгляд справи в його відсутність, згідно з якою відповідач просить вирішити справу на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, якими обґрунтовуються вимоги і перевіривши їх доказами, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17 січня 2014 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серія І-НО № 345362 від 17.01.2014 р.
Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові серії І-НО № 251835 від 16.11.1994 р. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження Узбербаш, Дагестан, Росія, зміненив прізвище, ім'я, по батькові на ОСОБА_2.
Чоловік позивача ОСОБА_2 помер 15 вересня 2016 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія І-НО № 959480 від 21.09.2016 р.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № 2879 від 06.02.2007 р., виданим Селидівською біржею нерухомості, квартира за адресою: м. Селидове, вул. Маяковського, б. 21
кв. 34, дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, яку визначено уповноваженим власником квартири, і членам її сім'ї, синам: ОСОБА_2 і ОСОБА_4. Право спільної сумісної власності на приватизовану квартиру за зазначеними особами зареєстроване Селидівським бюро технічної інвентаризації 16.02.2007 р., на підтвердження чого свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 13602281, номер запису: 3223 у книзі: 38.
Родинні відносини між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 і те, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3, підтверджується свідоцтвом про народження серія І-НО № 313704 від 16.11.1994 р.
ОСОБА_3 померла 17.03.2015 р, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-НО № 896525 від 19.03.2015 р.
ОСОБА_4 помер 03.07.2016 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-НО № 955005 від 04.07.2016 р.
Згідно з довідками ОСББ «Барвінок м. Селидове» від 25.11.2017 р. № 196 ОСОБА_3, яка померла 17.03.2015 р., до дня смерті постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 21 кв. 34, разом з нею постійно проживали ОСОБА_4 (03.09.1972 р.н.) і ОСОБА_2 (03.09.1972 р.н.). ОСОБА_4, який помер 03.07.2016 р., до дня смерті постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 21 кв. 34, разом з ним постійно проживав ОСОБА_2 (03.09.1972 р.н.). ОСОБА_2, який помер 15.09.2016 р., до дня смерті постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 21 кв. 34.
08 грудня 2016 року на адресу приватного нотаріуса Селидівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 надійшла заява № 230 від ОСОБА_1, згідно з якою спадкоємець першої черги прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, померлого 15 вересня 2016 року. Спадкова справа за номером у нотаріуса: 96/2016.
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46088485 від 08.12.2016 р. до Спадкового реєстру внесено запис про реєстрацію спадкової справи № 59944077 після смерті ОСОБА_2
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 квітня 2017 року позивачеві ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3. У постанові приватним нотаріусом зазначено, що з наданих до справи документів немає можливості встановити родинний зв'язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_4.
Перевіривши доводи позову, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору відповідності вимогам щодо належності, допустимості, достовірності, достатності,проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, враховуючи наступне.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми книги шостої «Спадкове право» Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На підставі встановлених обставин суд зазначає, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, померлого 15.09.2016 р., входять права, що належали спадкодавцеві на приватизовану квартиру АДРЕСА_1.
У відповідності до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З огляду на зазначені норми, позивач має право на спадкування за законом у першу чергу після смерті чоловіка ОСОБА_2.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК).
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК).
Оскільки сини ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, постійно проживали разом з матір'ю на час відкриття спадщини, і, протягом встановленого строку не заявили про відмову від спадщини, вони вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті своєї матері у рівних частках.
Оскільки ОСОБА_2 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті цього спадкодавця.
Аналіз документів у спадковій справі № 59944077, відкритій після смерті ОСОБА_2, свідчить, що спадкові справи після смерті співвласників спірної квартири ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не реєструвались.
Згідно з вимогами статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Упункті 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), зазначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин (підпункт 4.2. п. 4. Гл.10 Р. ІІ Порядку).
Нотаріус відмовив позивачеві у вчиненні нотаріальної дії з приводу видачі свідоцтва про право на спадкову квартиру через неподання документів, необхідних для їх вчинення, зокрема, свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_4 на підтвердження родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Оскільки нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.
Наявність родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 установлено судом на підставі відомостей, наявних у свідоцтві про право власності на житло № 2879, згідно з яким спірна квартира належить уповноваженому власнику ОСОБА_3 і її сім'ї, синам, якими визначено братів ОСОБА_2 і ОСОБА_4. У довідках з місця проживання співвласників, на підставі яких встановлюється місце відкриття спадщини та обставини щодо фактичного її прийняття, стосовно братів- близнюків зазначається одна дата народження, 03.09.1972 р.
Суд погоджує доводи позивача, що обидва брати ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до зміни її чоловіком прізвища, ім'я, по батькові носили однакове прізвище - Мусаєв, однакове по батькові-Магомедович, що вбачається з копії паспорта ОСОБА_4 і свідоцтва серії І-НО № 251835 від 16.11.1994 р. про зміну ОСОБА_6 прізвища, ім'я, по батькові.
До того ж, при зіставленні відомостей, наявних в копіях паспортів ОСОБА_4 серія КС № 166672 і ОСОБА_2 серія ВА № 139296, судом встановлено однакову дату їх народження, якою записано 03.09.1972 р., однакове місце народження, яким записано місто Узбербаш, Дагестан, а також дані щодо реєстрації місця проживання за однією адресою.
Суд приймає до уваги також візуальну схожість братів, що вбачається з доданої до справи фотокартки, що у відповідності до вимог статті 76 ЦПК відноситься до засобів доказування і також оцінюється судом.
Таким чином, суд приходить висновку, що спадкодавець ОСОБА_2, у відповідності до частини третьої статті 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину
своїх раніше померлих родичів, матері - ОСОБА_3, яка померла 17.03.2015 р., брата - ОСОБА_4, який помер 03.07.2016 р.
Прийняття спадкодавцем ОСОБА_7 спочатку спадщини після смерті своєї матері, а потім після смерті брата встановлено судом також на підставі відомостей, що містяться в постанові нотаріуса від 18.04.2017 р.
Враховуючи те, що позивач у межах установленого законом шестимісячного строку звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому вона прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, що складається з нерухомого майна- квартири, щодо визнання права власності на яку пред'явлено позов.
Інших спадкоємців, що прийняли або можуть претендувати у встановленому законом порядку на спадщину, що є предметом цього спору, судом не встановлено.
Відповідно до частини третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обираючи позивачеві спосіб захисту у виді визнання за нею права власності на спірну квартиру, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 ЦПК).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З поміж інших, способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Пленум Верховного Суду Українив постанові від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (пункт 23 постанови № 7).
Ураховуючи те, що в даному випадку нотаріус відмовив позивачеві в оформленні права на спадщину, суд зазначає про наявність правових підстав для захисту її права у спосіб визнання права власності на спадкове майно, який відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному цивільним процесуальним законом.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 16, 1216, 1217, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, 1297 Цивільного кодексу України, статті 67 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 р№296/5, статтями 2, 5, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса мешкання ІНФОРМАЦІЯ_3) до територіальної громади Селидівської міської ради (85400 Донецька область м. Селидове вул. К.Маркса 8, ЄДРПОУ 04052962) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 34 (тридцять чотири) в будинку № 21 (двадцять один) по вулиці Маяковського в місті Селидове Донецької області, що складається з трьох кімнат житловою площею 30,0 кв.м., загальною площею 42,2 кв.м., у порядку спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_2, померлого 15 вересня 2016 року.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до апеляційного суду Донецької області.
Суддя І.М. Владимирська