Справа №265/7645/17
Провадження №2-а/265/83/18
21 березня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Міхєєва І. М.,
за участю секретаря судового засідання Розсоха І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманої пенсії,
До Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя звернулася позивач ОСОБА_1 із позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманої пенсії. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 20.07.2016 року помер її чоловік ОСОБА_2, після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася у тому числі із з недоотриманої пенсії, яку він отримував за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та де яких інших осіб». 09.012017 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після смерті чоловіка та 22.04.2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, у тому числі і на пенсію, яка була недоотримана ОСОБА_2 Після чого вона 29.04.2017 року звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату їй недоотриманої пенсії, надавши відповідні документи. Проте їй листом відповідача було відмовлено. Просила суд визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті їй недоотриманої ОСОБА_2 пенсії та зобов'язати Головне управління ПФУ в Донецькій області виплатити недоотриману пенсію після смерті чоловіка ОСОБА_2, оскільки вона звернулася до УПФУ з заявою одразу як їй стало відомо про наявність недоотриманої чоловіком пенсії.
Позивачка подала до суду заяву, в якій просили розглянути справу за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в своїх письмових запереченнях вказав на те, що ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України № 2262 від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ОСОБА_2 помер 20.07.2016 року, сума недоотриманої ним пенсії за період з 01.112014 року по 31.07.2016 року складає 71447,26 гривень. Заява позивачки на виплату недоотриманої пенсії за померлого чоловіка до органів пенсійного фонду надійшла у травні 2017 року, що становить більше ніж 6 місяців, після його смерті. Посилаючись на вимоги ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та де яких інших осіб», вважають, що підстав на отримання недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 у ОСОБА_1 немає. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до довідки від 11 квітня 2017 року №0000173612 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції . (а.с.13)
Згідно свідоцтва про шлюб Серії У-НО № 402247 1 від 19.08.1989 року позивач є дружиною ОСОБА_2, який помер 20.07.2016 року у місті Донецьк що засвідчується свідоцтвом про смерть виданим Приморським районним у мсті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис 27, у місті Донецьк. (а.с.10)
ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с.14)
Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.04.2017 року, виданого приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округа ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, померлого 20. 07.2016 року. Спадщина на яку видане свідоцтво, складається у тому числі з недоотриманої пенсії, що знаходиться на зберіганні Головного управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, у розмірі 71 447,26 грн. (а.с.7)
Позивач 29.04.2017 року звернулась до відповідача з заявою про виплату пенсії померлого чоловіка за період з з 01.112014 року по 31.07.2016 року, що становить 71447,26 гривень. (а.с.8).
На наведене звернення відповідач листом від 21.05.2017 року за № 5394/03-02 відмовив у виплаті пенсії у зв'язку зі спливом шестимісячного строку звернення, встановленого ст.61 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Статтею 61 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право на спадщину за законом видане приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округа ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 отримала 22.04.2017 року. Як зазначає позивач, і це не спростовується матеріалами справи, саме під час оформлення спадкових прав після смерті чоловіка, вона дізналася про наявність недоотриманої її чоловіком за життя пенсії в сумі 71447,26 гривень. Із заявою про виплату пенсії померлого чоловіка позивач звернулась одразу після отримання свідоцтва - 29.04.2017 року. Тобто, позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з даною заявою на протязі 6 місяців після смерті пенсіонера.
Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що позивачем ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийнято спадщину після померлого 20.07.2016 року її чоловіка ОСОБА_2, отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, але порушено шестимісячний термін звернення до Головного управління пенсійного фонду в Донецькій області, з причин які не залежали від позивача та які із достовірністю були встановлені та прийняті судом як належний доказ.
Крім того, суд бере до уваги і те, що період з 01.11.2014 року по 31.07.2016 року є значним і суми пенсії залишалися недоодержаними тривалий час не через смерть ОСОБА_2 - а через призупинення органами УПФУ виплат пенсій, що були обумовлені військовими діями та проведенням АТО, припиненням роботи банківських установ та відділень поштового зв'язку. Саме внаслідок проведення активної фази АТО на території Донецької області, у зв'язку із припиненням роботи банківських установ та відділень поштового зв'язку ОСОБА_2 був позбавлений можливості отримувати призначену йому пенсію.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
У ч. 2 ст. 7 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
У відповідності до вимог ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства». Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, повязаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, зясовуючи, чи існує позитивне зобовязання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
У рішенні від 26 червня 2016 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (CASEOFSUKHANOVANDILCHENKOv. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обовязком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції» (FormerKingofGreeceandOthersv. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
Враховуючи загальні принципи міжнародного права, викладені у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, судвважає, що у спірних правовідносинах позивач не може бути позбавленим права на одержання належних їй сум.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2,139,241,242,243.244, 246, КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними і стягнення недоотриманої пенсії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2, який помер 20 липня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_2, який помер 20 липня 2016 року, його дружині ОСОБА_1 в розмірі 71 447 (сімдесят одна тисяча чотириста сорок сім) гривень 26 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького Апеляційного суду адміністративного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 21 березня 2018 року.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його оголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в порядку передбаченому ч.2 та ч.3. ст. 295 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце перебування місто Маріуполь, Донецька область, пр.. ПеремогиАДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, юридична адреса: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ: 13486010.
Суддя: І.М. Міхєєва