26 березня 2018 року Чернігів Справа № 825/429/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про зобов'язання прокуратуру Чернігівської області надати ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати працівника прокуратури Чернігівської області на посаді, з якої їй призначено пенсію, за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески, після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а саме: розмір посадового окладу, класний чин, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної премії.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що на подану ним заяву, отримано лист заступника прокурора Чернігівської області від 24.11.2017 № 18-477 вих.17, в якому зазначено, що на даний час нормативно-правовий акт щодо перерахунку пенсії у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та співвідношення посад у відповідності до нової структури органів прокуратури не прийнято, а прокуратура Чернігівської області не наділена повноваженнями щодо тлумачення зазначеного питання на власний розсуд. Крім того, форма довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та її складові - відсутня.
Ухвалою суду від 24.01.2018 відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
07.02.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Прокуратури Чернігівської області просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначила, що на даний час відсутній нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», щодо відповідності посад в органах прокуратури, які ліквідовано, до посад, які передбачено чинним законодавством та штатним розписом, щодо визначення складових заробітної плати, які необхідні для здійснення цього перерахунку та їх розмірів, тобто відсутня сама форма довідки та складові, які повинні в ній бути відображені. У зв'язку з цим прокуратура Чернігівської області не має об'єктивної можливості надати довідку про заробітну плату, яка має бути видана позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, оскільки вказаною постановою вносяться зміни до постанов КМУ щодо оплати праці працюючих працівників прокуратури і жодним чином не визначають форму довідки та порядок перерахунку пенсії прокурорським працівникам.
13.02.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких він зазначив, що вважає доводи відповідача необґрунтованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
02.10.2017 позивач звернувся до Прокуратури Чернігівської області із заявою про надання довідки про заробітну плату (а.с.15).
Листом від 24.11.2017 № 18-477 вих.17 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що на даний час нормативно-правовий акт щодо перерахунку пенсії у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та співвідношення посад у відповідності до нової структури органів прокуратури не прийнято, а прокуратура Чернігівської області не наділена повноваженнями щодо тлумачення зазначеного питання на власний розсуд. Крім того, форма довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії та її складові - відсутня (а.с.14).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У свою чергу, на час призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII).
Так, частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-XII було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Водночас, Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-XII , зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
При цьому, пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону № 1789-XII.
З 15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
У свою чергу, підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону №1697-VII , відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України») умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.
Проте, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, Постанова №1013 не містить.
При цьому, положення Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», якими частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» («Soering v. United Kingdom») Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.
У рішенні від 17.10.1986 у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» («Rees v. United Kingdom») Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.
У рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» («Airey v. Ireland») Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» («CASE OF ASMUNDSSON v. ICELAND»).
Враховуючи вищевкладене, суд дійшов висновку, що з 01.12.2015 - початку застосування Постанови №1013, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку, у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Аналогічна правова позиція була викладена і Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 (справа № К/9901/17585/18713/985/16-а), від 07.03.2018 (справа № К/9901/30728/18), від 14.03.2018 (справа № К/9901/18625/18) та від 16.03.2018 (справа № К/9901/18915/18).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, у відповідності до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В контексті наведеної норми Основного закону слід зауважити, що видані органами державної влади документи за своєю формою та змістом повинні відповідати вимогам законів України, що діють на час їх видачі, а також містити виключно достовірну інформацію.
Разом з тим, на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про видачу довідки про його заробітну плату для перерахунку пенсії (10.11.2017), Кабінетом Міністрів України не прийнято і не розроблено форми та змісту довідки про заробітну плату, що подається до органів пенсійного фонду для проведення перерахунку пенсії працівникам прокуратури.
При цьому, судом не приймається до уваги посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», як на підставу для отримання довідки про заробітну плату, оскільки останньою вносяться зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працюючих працівників прокуратури та жодним чином не визначається форма довідки та порядок перерахунку пенсії прокурорським працівникам.
За таких обставин та з урахуванням фактів: втрати чинності статті 50-1 Закону № 1789-XII; відсутності у Законі № 1697-VII норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорських працівників відповідної категорії; відсутності постанови Кабінету Міністрів України щодо форми та змісту довідки про заробітну плату, що подається до органів пенсійного фонду для проведення перерахунку пенсії позивачу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання прокуратуру Чернігівської області надати ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати працівника прокуратури Чернігівської області на посаді, з якої їй призначено пенсію, за всіма складовими, на які нараховуються страхові внески, після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури'', а саме: розмір посадового окладу, класний чин, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної премії та задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 (справа № К/691/1375/16-а (провадження № К/9901/272/17) щодо відсутності повноважень у державних органів на видання довідок, для перерахунку пенсій непрацюючим державним службовцям, оскільки відсутнє їх право на перерахунок пенсій станом на момент звернення останніх щодо видачі довідки.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2018 року.
Суддя О.В. Заяць