264/3040/13-ц
2-п/264/2/2018
22 березня 2018 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя в особі судді Мирошниченка Ю.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів,
Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12 серпня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів.
04 серпня 2017 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення, посилаючись на те, що йому не було відомо про розгляд справи в суді, будь-яких судових повісток він не отримував, про існування судового рішення дізнався лише 21 липня 2017 року, отримавши його копію поштою після відповідного звернення до суду. Вказував, що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14.12.2011 року з нього стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його доходів та дружини ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини його доходів. Рішення перебуває на виконанні у виконавчій службі, за ним він проводить виплати, проте рішенням суду від 12.08.2013 року до нього застосована подвійна відповідальність та знов стягнуті аліменти. А також він не згодний із нарахуванням йому пені, оскільки умислу на несплату аліментів в нього не було, постанову про відкриття провадження за рішенням від 14.12.2011 року він отримав тільки у жовтні 2012 року і тоді дізнався про аліменти та борг, а тому вважає, що наявна заборгованість по аліментах створена штучно.
Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надали заяви, в яких просили скасувати заочне рішення, посилаючись на неотримання відповідачем судових викликів, а також на незгоду з нарахуванням боргу та пені. Заяву просили розглядати за їх відсутності.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Заперечує проти скасування заочного рішення, стверджує, що відповідачу було відомо про розгляд в суді її позову щодо стягнення заборгованості по аліментах та пені проте він його ігнорував.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Заочним рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 серпня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за період з 14.11.2011 року по 01.06.2013 року в розмірі 4731,73 грн., заборгованості по сплаті аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років за період з 14.11.2011 року по 01.06.2013 року в розмірі 7612,32 грн., а також неустойку прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 27502,11 грн. та на утримання дружини в розмірі 36878,06 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Частиною першою статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже обставинами, які дають підстави для скасування заочного рішення, є: 1) неявка відповідача в судове засідання та не повідомлення ним про причини неявки, а також неподання відзиву на позовну заяву з поважних причин; 2) існування доказів доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були взяті до уваги судом при ухваленні заочного рішення. При цьому граматичне тлумачення цієї норми, а саме застосування між частинами речення, що вказують на зазначені обставини, сполучника «і», переконує в тому, що заочне рішення може бути скасоване виключно за наявності відразу обох названих умов.
Відповідно до ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він не повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи є безпідставним. З матеріалів справи вбачається, що адресою мешкання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1, про що свідчать виконавчі листи видані 28.12.2011 року, а також супровідний лист слідчого СВ Іллічівського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області від 23.01.2013 року, яким на адресу ОСОБА_1 направлено постанову про закриття кримінального провадження стосовно останнього за ст.164 ч.1 КК України.
Судом на зазначену адресу відповідача неодноразово спрямовувались судові повістки рекомендованою поштою з повідомленням. На повернутих до суду конвертах працівником пошти зазначено, що адресатові залишалися повідомлення про необхідність отримати відправлення у відділенні пошти. Однак ОСОБА_1 не виконав дій, спрямованих на отримання зазначених конвертів, через що повістки поверталися до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Посилання заявника на те, що оскаржуваним рішенням суду від 12.08.2013 року до нього застосована подвійна відповідальність та знов стягнуті аліменти, які були стягнуті раніш за рішенням від 14.12.2011 року, є неспроможним, оскільки у 2011 році з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини та дружини, а за рішенням 2013 року стягнуто заборгованість за несплату вищевказаних аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів. Крім того наданий позивачкою при розгляді справи у 2013 році розрахунок неустойки прийнятий судом, перевірений та визнаний правильним.
Таким чином, відповідач не навів поважних причин неявки до суду, причин неотримання судових повісток та не надав доказів, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному, повністю або частково, або до його зміни.
Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Роз'яснити заявникові, що відповідно до ч.4 ст.288 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Суддя: ОСОБА_5