Справа № 761/43598/17
Провадження № 2-а/761/354/2018
19 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Притули Н.Г.,
при секретарі Припутневич В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії,-
30 листопада 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: зобов'язати відповідача направити на розгляд Міністерству оборони України подані ним документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність (ІІІ група) якого настала внаслідок поранення (контузії) і захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій в Республіці Афганістан в період з 15.04.1988 року по 15.02.1989 року у складі військової частини НОМЕР_1 . 06.12.2016 року йому було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) та встановлено, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
06.11.2017 року позивач направив відповідачу заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та надав необхідні документи для направлення до Міністерства оборони України.
Відповідач у визначений 15 денний термін не подав зазначені документи розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України та листом від 09.11.2017 року відмовив позивачу у передачі документів на тій підставі, що позивачу була встановлена інвалідність після трьох місяців з часу звільнення зі служби.
Позивач не погоджується з відмовою та вважає її протиправною.
Позивач зазначає, що на відповідача згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 прокладається лише обов'язок направити документи, а вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги покладається на Міністерство оборони України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, до суду надійшли заперечення на заявлені вимоги в яких представник позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що з врахуванням чинного на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, дії відповідача є правомірними.
Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи стороні відповідача необхідно довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, врахувавши заперечення представника відповідача, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 15.04.1988 року по 15.02.1989 року ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та приймав участь у бойових діях (республіка Афганістан).
Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи 13.05.2016 року склало висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1234/Ж в якому зазначено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1988 році.
Центральна військово-лікарська комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв на своєму засіданні, яке відбулось 27.10.2016 року (протокол №4509) встановила, що поранення ОСОБА_1 , травма, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
Після проведеного первинного огляду ОСОБА_1 , який відбувся 07.12.2016 року ОСОБА_2 встановила йому третю групу інвалідності з 06.12.2016 року по 07.12.2018 року. Причиною встановлення інвалідності, як вбачається з копії довідки, стало поранення, травма, контузія, захворювання так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії.
06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського міського військового комісаріату та просив прийняти копії документів, які підтверджують його статус як інваліда війни ІІІ групи; направити копії вказаних документів і заяву на розгляд комісії до Департаменту фінансів МОУ для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Як вбачається до заяви ОСОБА_1 додав копії документів.
Київський міський військовий комісаріат листом від 09.11.2017 року за №ВСЗ/2097 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 на тій підставі, що з 01.01.2014 року набула чинності нова редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка змінена Законом України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та згідно з п.6 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення інвалідності під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 01.11.1989 року, а ІІІ групу інвалідності встановлено 06.12.2016 року, тобто понад 27 років після звільнення, то для направлення документів на комісію для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975, законних підстав немає.
Стаття 17 Конституції України передбачає, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно п.“б” ч.1 ст.16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
В постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14 по справі з аналогічними правовідносинами, визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч.9 ст.16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
При цьому, згідно п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до ч.6 ст.16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Водночас у відповідності до Порядку, відповідні документи подаються уповноваженому органу - в даному випадку до Київського міського військового комісаріату.
Пунктами 12 та 13 Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Отже, Київський міський військовий комісаріат у відповідності до діючого законодавства не уповноважений вирішувати питання призначення одноразової грошової допомоги, а надавши позивачу відмову у такій виплаті діяв поза межами, дозволеними діючим законодавством, а тому оскільки відповідачем не виконані положення п.13 Порядку та протягом 15 днів не направлені документи до розпорядника бюджетних коштів, а тому заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат подати документи розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Шевченківський районний суд міста Києва).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г.Притула