Справа № 3-2810/18
Провадження № 760/6339/18
21.03.2018 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Зелінська М.Б.розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відносно
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
за участю: головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва - ОСОБА_2
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 не сплачує аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, які зобов'язаний сплачувати відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19.05.2016 року по справі №760/766/16-ц, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а саме з 01.09.2017 року по 02.03.2018 року , що еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 45443,25 грн. відповідно довідки розрахунку заборгованості по аліментам від 02.03.2018 року.
05.03.2018 року головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 183-1 КУпАП, який надійшов до суду 07.03.2018 року.
При розгляді справи в суді, ОСОБА_1,будучи допитаним в якості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав повністю, пояснив, що дійсно у виконавчий службі знаходиться на примусовому виконанні виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання сина, але на даний час він не може погасити заборгованість. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що при можливості передавав незначні суми коштів ОСОБА_4, але потім дізнався, що його борг не зменшувався, а навпаки збільшувався, так як ці кошти не зараховувались в рахунок погашення заборгованості. По можливості, найближчим часом зобов'язався погасити заборгованість.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення адмінправопорушення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ( частина 1 ст.9 КУпАП).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків ( ст.10 КУпАП)
Відповідно до частини другої статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до частини першої ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Крім того, судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183-1 КУпАП, є триваючим.
Законодавство України не містить визначення «триваючого правопорушення». У той же час роз'яснення поняття «триваюче правопорушення» було надано, зокрема у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 року № 6802-0-4-13/11.
Так, триваючими визначаються правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Так, Законом України від 07.12.2017 року № 2234-VII " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованість зі сплати аліментів « ( далі- Закон № 2234-VII), який набрав чинності 06.02.2018 року, було доповнено КУпАП статтею 183-1, яка передбачає адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового стягнення.
Відповідно до положень ст.5 протоколу №7 до Конвенції «Про захист прав людини та осноположних свобод» (ETS №17) подружжя мають рівні права та рівну відповідальність приватно - правового характеру у відносинах між собою та зі своїми дітьми в тому, що стосується вступу в шлюб, під час перебування в шлюбі та при його розірванні. Дана стаття не перешкоджає державі приймати такі міри, які необхідні для дотримання інтересів дітей.
Специфічною є дія нового закону щодо правопорушень і правовідносин, які виникають внаслідок їх вчинення. Тут новий закон, як правило поширюється на ті триваючі правопорушення, які розпочались до набрання ним чинності і завершились після цього. На практиці питання про застосування щодо триваючих правовідносин того чи іншого положення закону можуть виникнути досить часто і цей принцип не може тлумачитися як такий, що забороняє пряму дію або застосування цього закону до фактів і правовідносин, які виникли або тривають після набрання законом чинності. Тому чітке врегулювання відповідних питань у тексті закону є однією з імперативних вимог законодавчої техніки
Відповідно до ч.11.ст.71 Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз'яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
Частиною 2 статті 7 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.
В судовому засіданні не надано відомостей про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, тому у суду відсутні перешкоди для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, враховуючи положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, незважаючи на те, що це різні види юридичної відповідальності, хоча і мають однаковий об"єкт правопорушеня - це права неповнолітніх дітей та предмет правопорушення -це кошти.
Відповідно до ч.12 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження« передбачено, що саме за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяці, державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП України про адміністративне правопорушення, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходження органу державної виконавчої служби.
Враховуючи вищевикладене, у випадку, якщо на момент набрання чинності Законом у особи наявна заборгованість за несплату аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, то така особа після набрання чинності Законом має вжити необхідні заходи, щодо погашення такої заборгованості, а у разі невжиття відповідних заходів з погашення заборгованості така особа має нести адміністративну відповідальність за ст.183-1 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі доказами в їх сукупності, згідно ст.251 КУпАП:
- протоколом про адміністративне правопорушення № 2 від 05.03.2018 року, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів;
- виконавчим листом вд 19.05.2016 року виданим Солом'янським районним судом м. Києва 19.05.2016 року, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3- аліменти в розмірі ? усіх видів заробітку (доходу), проте не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,щомісяця, починаючи з 15.01.2016 року до досягнення дитиною повноліття;
- постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2016 року, з якої вбачається, що в Солом»янському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва знаходиться виконавче провадження № 51840361, щодо примусового виконання виконавчого листа № 760/766/16-ц від 13.07.2016 року;
- заява ОСОБА_4 про прийняття до примусового виконання від 02.08.2016 року;
- постановою про арешт коштів боржника ОСОБА_1 від 15.02.2018 року;
- постановою про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 15.02.2018 року;
- лист від 15.02.2018 року на ім'я ОСОБА_4 про роз'яснення порядку звернення щодо права повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником ОСОБА_1
- розрахунком заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 02.03.2018 року становить 45443,25 грн.
Керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП, несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Суд вважає, що матеріали справи є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.183-1 КУпАП.
Згідно санкції ст.183-1 КУпАП це правопорушення тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, а саме не сплата аліментів на утримання неповнолітньої дитини, особу порушника, який не працює, обставину, що відповідно ст.34 КУпАП пом"якшує відповідальність за адміністративне правопорушення - щире розкаяння винного.
З метою виховання правопорушника, попередження здійснення ним нових правопорушень, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, передбаченого санкцією даної статті.
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352.40 гривень.
Керуючись ст.ст.9-11, 33, 40-1, 183-1, 221, 268, 283-285, 294 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі санкції цієї статті призначити йому адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт строком 150 (сто п'ятдесят) годин.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янського районний суд м. Києва.
Суддя :