Справа № 2610/20729/2012
Провадження № 4-с/761/342/2017
12 грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарях Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Ярехи Павла Володимировича , заінтересована особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в порядку розділу VІІ ЦПК України,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, мотивуючи свої вимоги наступним. Постановою страшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Ярехи П.В. від 02.09.2016 р. відкрито виконавче провадження № 52073307 про примусове виконання рішення суду, на підставі виконавчого листа № 2610/20729/12, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 16.01.2014 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 600 000,00 грн. У заяві про відкриття виконавчого провадження представником стягувача бло зазначено відомості, які не відповідають дійсності. Так вказано, щ боржник ніби то проживає у АДРЕСА_1. Проте, за такою адресою ОСОБА_1 ніколи не проживав і єдиним місцем проживання та реєстрації боржника є адреса: АДРЕСА_2. Таким чином боржник не був у встановленому порядку повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Крім того, виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 16.01.2014 р. був повернутий стягувану 15.06.2015 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а отже останнім днем для повторного пред»явлення виконавчого документа до його виконання було 15.06.2016 р., в той час як представник стягувача подав заяву про відкриття провадження 30.08.2016 р. На думку ОСОБА_1, дії державного виконавця є такими, що не обґрунтовуються вигонами спеціального закону, а відтак є незаконними, а тому всі прийняті державним виконавцем дії в подальшому в тому числі і прийняття постанови про повернення виконавчого листа 26.10.2016 р. у наслідок чого відбулось переривання строку його пред»явлення також є незаконними. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2016 р. ВП № 52073307, винесену старшим державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Ярехою Павлом Володимировичем, визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міств а Запоріжжя Ярехи Павла Володимировича, яка полягає у неприйнятті рішення про відмову у виконавчого документа - виконавчого листа № 2610/20729/12, видного 16.01.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва; визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 28.10.2016 р., винесену державним виконавцем та визнати неправомірними дії державного виконавця, внаслідок яких відбулось переривання строку пред»явлення до виконання виконавчого листа № 2610/20729/12, видного 16.01.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва.
Представник скаржника підтримав вимоги, викладені ОСОБА_1, просив задовольнити.
Представником ПАТ КБ «Приватбанк» надано заперечення на скаргу. Зазначено, що Виконавчий лист пред»явлено до виконання відповідно до вимог чинного законодавства України.
На вимогу суду представником Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Зпорізькій області надано належним чином засвідчену копію виконавчого провадження № 52073307.
Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне.
16.01.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2610/20729/2012 на примусове виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та Відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Комфортбуд» на користь ПАТ КБ «Надра» суми у розмірі 7 583 279 грн. 27 коп.
У виконавчому листі зазначено строк пред»явлення до виконання - 22.07.2014 р.
02.09.2016 старшим державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Ярехою Павлом Володимировичем на підставі заяви представника ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито виконавче провадження № 52073307 на примусове виконання виконавчого листа № 2610/20729/12 про стягнення з ОСОБА_5 на користь банку заборгованості у розмірі 600 000,00 грн. про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Також, як свідчать надані представником ВДВС матеріали виконавчого провадження № 52073307, 21.10.2016 р. на підставі подання старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Ярехи П.В. Жовтневим районним судом міста Запоріжжя ОСОБА_1 обмежено в праві виїзду за кордон - без вилучення паспортного документу.
28.10.2016 р. за заявою стягувача від 7.10.2016 р., старшим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 зазначає, що дії державного виконавця в межах здійснення виконавчого провадження № 52073307 є неправомірними, такими, що порушують права боржника.
Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України, відповідно до ст. 14 ЦПК України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) визначено, що виконавче провадження стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, як свідчать надані представником Відділу державної виконавчої служби матеріали, у виданому Шевченківським районним судом м. Києва виконавчому листі № 2610/20729/12, вказано місцезнаходження (проживання) боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_2, в той час як в постанові про відкриття виконавчого провадження адресою боржника зазначено - АДРЕСА_1.
За приписами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
При цьому наявні матеріали не містять відомостей про те, що боржник ОСОБА_1 має місце роботи або майно на території, на яку поширюються функції Олександрівського відділу державної виконавчої служби.
За положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження надсилаються стягувану та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому листі.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що твердження скаржника, щодо неповідомлення останнього про відкриття виконавчого провадження заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
При цьому ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що троки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як свідчать матеріали справи, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 16.01.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва № 2610/20729/12, 15.06.2015 р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану в порядку ст. п. 2 ч. 1 ст. 57, ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження», про що зроблено відмітку у виконавчому документі. Повторно пред»явлений до виконання виконавчого документу - до 15.06.2016 р.
Крім того, як свідчить копія виконавчого листа, останній повертався стягувачеві і 10.06.2016 р. відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Також 28.10.2016 р. старшим державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби Ярехою П.В. було повернуто виконавчий лист на підставі заяви стягувача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 вказує на те, що 02.09.2016 р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з порушенням строків, встановлених на його пред»явлення, що в подальшому потягнуло за собою і винесення незаконної постанови від 28.10.2016 р. про повернення стягувану виконавчого документу і як наслідок можливість його пред2явлення до 28.10.2019 р.
Суд не може погодитись з такими твердженнями скаржника, зважаючи на наявну відмітну у виконавчому документі щодо його повернення стягувачеві 10.06.2016 р.
Разом з тим, судом вже зазначалось щодо невиконання державним виконавцем положень вимог спеціального Закону - Закону України «про виконавче провадження» в частині направлення постанови про відкриття виконавчого провадження його стороні - боржнику за адресою зазначеною у виконавчому документі та фактичного невиконання вимог ст. 24 Закону.
За приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно до вимог ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця в частині не дотримання вимог ст.ст. 24,28 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірними та вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження 02.09.2016 р. та постанови про повернення виконавчого листа стягувацу від 28.10.2016 р. .
Виходячи з наведеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 386-388 ЦПК України, суд -
Скаргу задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Ярехи Павла Володимировича та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 вересня 2016 року ВП № 52073307 та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 жовтня 2016 року ВП №52073307.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо її не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: