ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.03.2018Справа № 910/20103/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Головного управління юстиції у місті Києві
про стягнення 250 939, 49 грн.
за участю представників:
від позивача: Гаркавенко С.В., довіреність № 17071912 від 19.07.2017 р.
від відповідача: Колток О.М., довіреність № 7/33/356 від 11.01.18 р.
До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", позивач) до Головного управління юстиції у місті Києві (далі - ГУЮ у місті Києві, відповідач) про стягнення 250 939, 49 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 8031024200201 від 04.03.2015 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в частині своєчасної плати за надані послуги у період з 01.12.2014 р. по 01.05.2015 р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.
У позові Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд стягнути з відповідача заборгованість з опалення в сумі 155 256,22 грн., інфляційну складову боргу в сумі 83 650,48 грн. та 3 % річних в сумі 12 032,79 грн., а всього - 250 939, 49 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2017 р. за вказаним позовом було порушене позовне провадження у справі.
Згідно з ухвалою господарського суду м. Києва від 18.01.2018 р. розгляд справи було вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за правилами, встановленими новою редакцією ГПК України, що набрала чинності з 15.12.2017 р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на інший договір, укладений між ГУЮ у місті Києві та Державним закладом післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості» - № 319-11/14/1 від 26.11.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, за яким відповідач оплачував усі витрати, пов'язані із утриманням нежитлового приміщення (зокрема з опалення) іншій особі - ТОВ «Житловик-плюс». У той же час, договір, на який посилається позивач, є технічним та у органах державного казначейства не зареєстрований.
Крім того, після початку розгляду справи по суті (15.03.2018 р.) відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів - Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України та ТОВ «Житловик-плюс», а також клопотання про витребування у ТОВ «Житловик-плюс» додаткових доказів по справі, а саме - договору про надання послуг з опалення, укладеного між ПАТ "Київенерго" та ТОВ «Житловик-плюс». Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, суд відмовив у його задоволенні, оскільки дане клопотання було подане відповідачем із порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 48 ГПК України (після початку першого судового засідання у спрощеному позовному провадженні), а причини пропуску строку для подачі такого клопотання визнані судом неповажними.
За результатами розгляду клопотання про витребування додаткових доказів, суд відмовив у його задоволенні, керуючись нормами ч. 1-3 ст. 80 ГПК України, згідно з якими учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, за змістом указаних приписів закону сторони мають право (і суд сприяє їм в цьому) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. Відтак, клопотання про витребування додаткових доказів, яке не обґрунтоване підтвердженою неможливістю подання цих доказів сторонами у встановлений законом чи судом строк, задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
04.03.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Головним управлінням юстиції у місті Києві (споживач) був укладений договір № 8031024200201 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Сторони погодили, що постачальник зобов'язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач збов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1 договору). Пунктом 2.2 договору передбачено, що послуги надаються відповідачу - ГУЮ у місті Києві, який є орендарем приміщення за адресою: м. Київ, проспект Науки, 24, корпус 2.
Відповідно до п. 5 договору тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення і в разі відсутності тарифів на послугу з централізованого опалення застосовуються тарифи, встановлені в додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
На підставі п. 10 договору споживач, який не має засобів обліку, сплачує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщені та графіку роботи приміщення, що встановлено 8/40 годин на добу, 5 діб на тиждень.
Пунктом 13 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Споживач зобов'язався оплачувати послуги в установлений договором строк (пп. 1 п. 18 договору).
Відповідно до п. 32 договору цей договір укладається до 31.12.2015 р., з подальшою його пролонгацією, проте, набирає чинності з 01.07.2014 р.
У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов договору у період з 01.12.2014 р. по 01.05.2015 р. надав відповідачу послуги з опалення на загальну суму 155 256,22 грн., що підтверджується обліковими картками за вказаний період та іншими матеріалами справи.
Відповідач, зі свого боку, умови договору в частині оплати вартості послуг з опалення у період з 01.12.2014 р. по 01.05.2015 р. виконав неналежним чином, вартість наданих позивачем послуг на вказану суму - не сплатив.
Отже, судом встановлено, що у ГУЮ у місті Києві виникла заборгованість з оплати вартості наданих послуг у сумі 155 256,22 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на діючий між ГУЮ у місті Києві та Державним закладом післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості» (далі - ДЗ ПО), правонаступником якого є Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (далі - Інститут права), договір № 319-11/14/1 від 26.11.2014 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, за яким відповідач сплачував усі витрати за орендованим ним приміщенням, у тому числі і за послуги з опалення.
Розглянувши доводи сторін та здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ГУЮ у місті Києві є орендарем нежитлового приміщення, розташованого у місті Києві на проспекті Науки, 24, корпус 2, на підставі договору оренди № 6911 від 10.09.2014 р., укладеного із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву. Балансоутримувачем вказаного майна є ДЗ ПО, правонаступником якого є Інститут права.
26.11.2014 р. між ДЗ ПО (балансоутримувач) та ГУЮ у місті Києві (орендар) був укладений договір № 319-11/14/1 від 26.11.2014 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відповідно до цього договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, у якому знаходиться нежитлове приміщення, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, а також відшкодовує витрати за надані комунальні послуги, до яких, зокрема, відносяться послуги з централізованого опалення приміщення (п.п. 1.1, 1.2).
На підтвердження виконання вказаного договору відповідач надав платіжні доручення, за якими сплачував кошти на користь ДЗ ПО (балансоутримувача) за надані послуги, в тому числі з опалення.
Водночас, як вбачається з матеріадів справи та підтверджується поясненнями представника позивача, прямого договору про надання послуг з опалення між ПАТ "Київенерго" та ДЗ ПО (споживача) укладено не було, а останній такі послуги отримував через іншого споживача - ТОВ «Житловик-плюс», з яким у ПАТ "Київенерго" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8031014 від 01.11.2003 р. Таким чином, сплачуючи кошти на відшкодування витрат на комунальні послуги, надані ТОВ «Житловик-плюс», відповідач виконував інший договір, ніж той, що був укладений із ПАТ "Київенерго" - № 8031024200201 від 04.03.2015 р.
Більш того, судом встановлено, що у спірний період - з 01.12.2014 р. по 01.05.2015 р. нарахування плати ТОВ «Житловик-плюс» за договором № 8031014 від 01.11.2003 р. з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб опалення у приміщенні на проспекті Науки, 24, корпус 2, позивач не здійснював, що підтверджується обліковими картками за вказаний період по договору № 8031014 від 01.11.2003 р. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Житловик-плюс» не здійснював такого нарахування орендарю - ГУЮ у місті Києві і ДЗ ПО за послуги з опалення по особовому рахунку ДЗ післядипломної освіти № 8061003. Отже, обов'язок ГУЮ у місті Києві оплачувати послуги з опалення у період з 01.12.2014 р. по 01.05.2015 р. за договором на відшкодування витрат на комунальні послуги № 319-11/14/1 від 26.11.2014 р. був відсутній.
Проте, указані обставини не спростовують наявність у ГУЮ у місті Києві свого обов'язку за договором № 8031024200201 від 04.03.2015 р. перед ПАТ "Київенерго" на суму 155 256,22 грн.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки порушення господарського зобов'язання з боку ГУЮ у місті Києві встановлено судом, а наявність заборгованості у сумі 155 256,22 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню на користь ПАТ "Київенерго".
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 83 650,48 грн. та 3 % річних в сумі 12 032,79 грн. з січня 2015 р. по вересень 2017 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Разом з тим, суд приймає до уваги той факт, що нарахування матеріальних втрат здійснюється на наступний день після закінчення строку, встановленого п. 13 договору, передбаченого для оплати послуг (не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим), що впливає на правильність розрахунку.
Отже, провівши власний перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 65 940,12 грн. та 3 % річних в сумі 11 828,95 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не враховано зазначені вище обставини.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Головного управління юстиції у місті Києві про стягнення 250 939, 49 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління юстиції у місті Києві (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д, ідентифікаційний код 34691374) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість у сумі 155 256 (сто п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 22 коп., інфляційну складову боргу у сумі 65 940 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 12 коп., 3 % річних у сумі 11 828 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 95 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 495 (три тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 38 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 березня 2018 року.
Повний текст рішення складений 20 березня 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.