ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.03.2018Справа № 910/23122/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, оф. 74-Б) стягнення заборгованості у розмірі 253 494,46 грн.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 253 494,46 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі рахунків - фактур та видаткових накладних між Сторонами виникли господарські правовідносини за договором поставки, за якими Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму в розмірі 268 733 грн. 32 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» в розмірі 253 494 грн. 46 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» про стягнення заборгованості у розмірі 253 494,46 грн. залишено без руху.
16.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2018 року.
В судове засідання 13.02.2018 року представники Сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Суд, розглянувши клопотання Позивача, викладене у прохальній частині позовної заяви, про зобов'язання Відповідача надати відомості про наявність рахунків у банках, приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вказані докази не входять в предмет доказування по даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 року відкладено підготовче засідання на 28.02.2018 року.
В судове засідання 28.02.2018 року з'явились представники Сторін.
Суд на місці ухвалив - закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.03.2018 року.
15.03.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання доказів часткової оплати Відповідачем та про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.
В судове засідання 16 березня 2018 року представники Позивача та Відповідача не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 28.02.2018 року. Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 16 березня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» товар на загальну суму в розмірі 268 733 грн. 32 коп., а Відповідачем в свою чергу було прийнято вказаний товар на підставі довіреностей №8 від 25.01.2017р., №16 від 07.02.2017 р., №21 від 17.02.2017 р, №22 від 21.02.2017р., №27 від 24.02.2017 р., №33 від 28.02.2017 р., №36 від 02.03.2017 р., №48 від 20.03.2017 р., що підтверджується видатковими накладними №АТ-02010223 від 01.02.2017 р. на суму 46 192 грн. 24 коп., №АТ-02070285 від 07.02.2017 р. на суму 46 037 грн. 40 коп., №АТ-02170361 від 17.02.2017 р. на суму 23 026 грн. 44 коп., №АТ-02210394 від 21.02.2017 р. на суму 27 425 грн. 77 коп., №АТ-02240168 від 24.02.2017 р. на суму 16 231 грн. 84 коп., №АТ-02280225 від 28.02.2017 р. на суму 23 099 грн. 54 коп., №АТ-03020351 від 02.03.2017 р. на суму 62 960 грн. 09 коп., №АТ-03200464 від 20.03.2017 р. на суму 23 760 грн. 00 коп. (а.с.16-23)
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» було виставлено Відповідачу рахунки на оплату №АТ-74441 від 25.01.2017 р. на суму 46 192 грн. 24 коп., №АТ-75605 від 07.02.2017 р. на суму 46 037 грн. 40 коп., №АТ-76573 від 17.02.2017 р. на суму 23026 грн. 44 коп., №АТ-76887 від 21.02.2017 р. на суму 27 425 грн. 77 коп., №АТ-77257 від 24.02.2017 р. на суму 16 231 грн. 84 коп., №АТ-79661 від 20.03.2017 р. на суму 23 760 грн. 00 коп., №АТ-77900 від 02.03.2017 р. на суму 62 960 грн. 09 коп., №АТ-77583 від 28.02.2017 р. на суму 23 099 грн. 54 коп. (а.с.8-15)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначав, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» в розмірі 253 494 грн. 46 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 82 000 грн. 00 коп., інші позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» товар на загальну суму в розмірі 268 733 грн. 32 коп., а Відповідачем в свою чергу було прийнято вказаний товар на підставі довіреностей №8 від 25.01.2017р., №16 від 07.02.2017 р., №21 від 17.02.2017 р, №22 від 21.02.2017р., №27 від 24.02.2017 р., №33 від 28.02.2017 р., №36 від 02.03.2017 р., №48 від 20.03.2017 р., що підтверджується видатковими накладними №АТ-02010223 від 01.02.2017 р. на суму 46 192 грн. 24 коп., №АТ-02070285 від 07.02.2017 р. на суму 46 037 грн. 40 коп., №АТ-02170361 від 17.02.2017 р. на суму 23 026 грн. 44 коп., №АТ-02210394 від 21.02.2017 р. на суму 27 425 грн. 77 коп., №АТ-02240168 від 24.02.2017 р. на суму 16 231 грн. 84 коп., №АТ-02280225 від 28.02.2017 р. на суму 23 099 грн. 54 коп., №АТ-03020351 від 02.03.2017 р. на суму 62 960 грн. 09 коп., №АТ-03200464 від 20.03.2017 р. на суму 23 760 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.16-23)
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» було виставлено Відповідачу рахунки на оплату №АТ-74441 від 25.01.2017 р. на суму 46 192 грн. 24 коп., №АТ-75605 від 07.02.2017 р. на суму 46 037 грн. 40 коп., №АТ-76573 від 17.02.2017 р. на суму 23026 грн. 44 коп., №АТ-76887 від 21.02.2017 р. на суму 27 425 грн. 77 коп., №АТ-77257 від 24.02.2017 р. на суму 16 231 грн. 84 коп., №АТ-79661 від 20.03.2017 р. на суму 23 760 грн. 00 коп., №АТ-77900 від 02.03.2017 р. на суму 62 960 грн. 09 коп., №АТ-77583 від 28.02.2017 р. на суму 23 099 грн. 54 коп. (а.с.8-15)
Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» з оплати поставленого товару на підставі видаткових накладних відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України виник в момент прийняття товару без заперечень та зауважень.
Судом встановлено, що після звернення Позивача до суду з вказаним позовом 15.12.2017 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, та після відкриття провадження у справі №910/23122/17 Відповідачем була здійснена часткова оплата за отриманий товар на загальну суму в розмірі 82 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» грошових коштів Позивачу на загальну суму в розмірі 82 000 грн. 00 коп. після звернення Позивача до суду з вказаним позовом та відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/23122/17 в частині стягнення 82 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
Крім того, Суд зазначає, що до звернення Позивача до суду з вказаним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» було сплачено грошові кошти на загальну суму в розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 01.09.2017 - 10.11.2017 р. на загальну суму 16 000 грн. 00 коп., за 23.11.2017 року на суму 2000 грн. 00 коп., за 14.12.2017 року на суму 2000 грн. 00 коп. А тому, у зв'язку з відсутністю існування предмета спору між сторонами до відкриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 20 000 грн. 00 коп., Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» заборгованості у розмірі 20 000 грн. 00 коп.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» становить 151 494 грн. 46 коп.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» в розмірі 151 494 грн. 46 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 151 494 грн. 46 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 151 494 грн. 46 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Закрити провадження у справі № 910/23122/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 82 000 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» - задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоріті» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 26, офіс 74-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 36259210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПИМОНЕНКА, будинок 13-Ж, квартира 140, Ідентифікаційний код юридичної особи 21665318) заборгованість у розмірі 151 494 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста дев'яносто чотири) грн. 46 (сорок шість) коп. та судовий збір у розмірі 3 502 (три тисячі п'ятсот дві) грн. 42 (сорок дві) коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 березня 2018 року.
Суддя О.В. Чинчин