Єдиний унікальний номер 235/1288/18
Провадження №2-о/235/216/18
22 березня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Бородавки К.П.
за участю секретаря Григор'євої С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 07 березня 2018 року в місті Донецьку Донецької області.
На обґрунтування поданої заявником заяви зазначено, що 07 березня 2018 року помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на день смерті проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно заповіту від 06.05.2014 вона є спадкоємицею майна померлого. Провести державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 заявник не має можливості, оскільки наявні в неї документи не є дійсними на території України, оскільки видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв'язку з чим заявнику необхідно встановити факт смерті ОСОБА_2 за рішенням суду.
Заявник надала суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності та заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши подані заявником документи та проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд зазначає таке.
За даними заповіту серії НАА №058840 від 06.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заповів все належне йому майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
07 березня 2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходячись у місті Донецьку Донецької області, помер, про що 12.03.2018 Будьоннівським відділом запису актів цивільного стану міста Донецька Державної ОСОБА_4 Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки видано свідоцтво про смерть серії ДНР №094489, в якому зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 07 березня 2018 року у місті Донецьку у віці 93 років, актовий запис №272.
08 березня 2018 року заявник здійснила захоронення померлого ОСОБА_2 на кладовищі селища Чулковка міста Донецька, що підтверджується виданим Державним підприємством «Ритуал» міста Донецька Донецької Народної Республіки свідоцтва про захоронення від 08.03.2018.
Згідно з довідкою та лікарським свідоцтвом про смерть №252 від 07.03.2018, виданого Комунальною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 міста Донецька» Управління охорони здоров'я Адміністрації міста Донецька Донецької Народної Республіки, причина смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - атеросклеротична хвороба серця.
Заявник звернулась до Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задля державної реєстрації смерті ОСОБА_2, померлого 07 березня 2018 року, де їй листом від 21.03.2018 №1136/15.21-28 було відмовлено у зв'язку з пред'явленням для підтвердження факту смерті документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Суд відмічає, що за змістом п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Суд зазначає, що для встановлення факту смерті особи необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заявник позбавлений можливості зареєструвати факт смерті в інший спосіб. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.77 та ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд керується ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одночасно суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСЛП), за висновками якої, зокрема у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Враховуючи викладене, зважаючи на правову позицію, викладену Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_3 України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на тимчасово окупованій території.
Також суд враховує, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI та п.1 гл.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 №3307/5, підставою для державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; г) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.
У заявника немає можливості надати Лікарське свідоцтво з печатками відповідного зразка медичного закладу України, адже лікарських установ, які б діяли на території міста Донецька Донецької області та були б підконтрольні Україні, немає.
Крім того суд зазначає, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, адже внаслідок отримання свідоцтва про смерть останнього вона зможе реалізувати своє право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2, та на отримання грошових коштів на його погребіння.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дослідженими у справі доказами доведено факт смерті ОСОБА_2, померлого 07 березня 2018 року в м.Донецьку Донецької області, та підтверджено неможливість реєстрації такого факту в органах реєстрації актів цивільного стану України, відтак заява підлягає задоволенню.
Згідно з ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_3 України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - Донецька область, м.Покровськ, м-н Южний, 2/65), заінтересована особа - Покровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 2198225, місцезнаходження - Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, 11), про встановлення факту смерті особи задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - село Гвоздівци Секірянського району Черновицької області, помер 07 березня 2018 року у місті Донецьку Донецької області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню та його оскарження не зупиняє виконання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя К.П. Бородавка