Провадження № 2/760/1728/18
Справа № 760/1878/17-ц
13 березня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі : головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Швидченко О.В., Кривулько С.В.
за участю позивача-ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
30.01.2017 позивачі звернулися до суду з позовом та просять визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2.
В обгрунтування позовних вимог зазначають, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2.
Вказують, що у спірній квартирі, значиться зареєстрованою також відповідач ОСОБА_5 з якою позивач 1 перебував у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.01.2015.
Крім того, від даного шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначають, що за час шлюбу з позивачем 1, відповідач була зареєстрована у спірній квартирі.
На даний час за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані позивачі, донька позивача 1 та відповідача, а також відповідач. Однак, з часу розірвання шлюбу з позивачем 1 відповідач не проживає за спірною адресою.
Вказують, що факт не проживання відповідача за зареєстрованою адресою підтверджується актами від 05.07.2016, 05.09.2016 та 28.10.2016.
Позивачі посилаються, що відповідач не проживає у вказаній вище квартирі, участі в оплаті житлово-комунальних послуг не приймає.
Вважають, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад рік, а тому втратила право користування житловим приміщенням.
З урахуванням вищенаведеного просять задовольнити позовні вимоги.
31.01.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 31.01.2017 в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, останньою до суду була подана заява в якій позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
В судовому засіданні 22.06.2017 відповідач надаючи пояснення щодо поданого позову визнала, що не проживає за зареєстрованою адресою з квітня 2016 та проти позову не заперечувала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшов лист з якого вбачається, що останній просить розглядати справу без участі представника та винести законне та обгрунтоване рішення.
Заслухавши пояснення позивача 1 та його представників, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації від 24.03.1994. (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 1 на підставі свідоцтва про зміну імені від 04.12.2012, було змінено прізвище «ОСОБА_1» на прізвище «ОСОБА_1».
Відповідно до довідки № 850 від 27.01.2017, виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» вбачається, що у вказаній вище квартирі зареєстровані: позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1, донька позивача 1 та відповідача - ОСОБА_7 та відповідач, яка є колишньою дружиною позивача 1 (а.с.8).
Згідно акту від 05.07.2016, 28.10.2016 затвердженого начальником ЖЕД № 901 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» вбачається, що відповідач ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2 не проживає з квітня 2016 (а.с10,12).
Факт не проживання відповідача в спірній квартирі з квітня 2016 підтвердила в судовому засіданні 22.06.2017, і сама відповідач ОСОБА_5, а тому у суду не має підстав ставити їх під сумнів.
Крім того, відповідач підтвердила в судовому засіданні, що залишила спірне приміщення добровільно.
Разом з цим, суд не приймає до уваги, як належний та достовірний доказ акт про не проживання від 05.09.2016, оскільки в ньому не зазначено періоду не проживання відповідача ( а.с. 4).
Суд також не приймає до уваги, як достовірний доказ акт про не проживання від 03.04.2016 , що наданий предстаником позивача 10.05.2017, оскільки в ньому зазначено не проживання відповідача на протязі 1 року, в т.ч., як акти від 05.07.2016 та 28.10.2016 містять вказівку про відсутність відповідача протягом 2 -х місяців та відповідно 6 місяців з дати їх складання ( а.с. 43).
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно ч.2,3 ст. 156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
Згідно ст.64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. ч.1 та 2 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК).
З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України.
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. Право користування житлом власника у членів (колишніх членів) його сім"ї виникає лише за умови, що іншого житла, придатного для проживання у них немає.
Доказів того, що відповідач не має іншого житла для проживання, останньою не надано.
Крім того, з позовної заяви ОСОБА_5 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від батька, останньою вказано адресу, як місце її проживання: АДРЕСА_3.
Відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язанні протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду, свідоцтва про смерть.
Оцінюючи матеріали справи, суд вважає, що доведеним, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні понад рік.
Доказів того, що позивачі чинили перешкоди відповідачу у користуванні житлом, відповідачем не надано.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач не цікавиться спірною квартирою, не приймає участі в її утриманні та не сплачує житлово-комунальних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів сплаченої ними суми судового збору при зверненні до суду.
Виходячи з цього, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню 640,00 грн. судового збору, сплаченого ними при зверненні до суду.
Керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст.150,156 ЖК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_5 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 ( зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2; ІПН:НОМЕР_1) судовий збір у розмір 640,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_4 ( зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2; ІПН: НОМЕР_2) судовий збір у розмір 640,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. М. Букіна