Справа № 727/12119/17
Провадження № 2/727/228/18
21 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Вальчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 спілки «Рідне коло» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, зменшивши позовні вимоги в березні 2018 року, до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 22.02.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №313-Л з лімітом 20000 грн., відповідно до якого відповідач 22.02.2010 року отримав кредит в розмірі 15200 грн.
Згідно умов пунктів 3.4, 5.1.3 договору відповідач зобов'язаний погасити кредит, а також проценти за користування кредитом, однак відповідач взяті на себе зобов'язання по щомісячному погашенню кредиту та відсотків за його користування відповідно до підписаного ним графіка-розрахунків не виконував, а тому станом на 01.11.2012 року утворилася заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитом на загальну суму 20800,77 грн., з яких: 15200 грн. складає основна сума непогашеного кредиту та 5600,77 грн. відсотки за користування кредитом.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.01.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10.04.2013 року, з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитом згідно з договором кредитної лінії № 313-Л від 22.02.2010 року в розмірі 20800,77 грн.
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який направлено для примусового виконання до органів державної виконавчої служби та відкрито виконавче провадження, яке на даний час перебуває на виконанні в Новоселицькому районному відділі державної виконавчої служби.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
У пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року із змінами, внесеними постановою №7 від 07.02.2014 року, зазначено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
А тому з врахуванням частини позову, від яких позивач відмовився, просив стягнути з відповідача на користь кредитної спілки заборгованість за договором кредитної лінії №313-Л від 22.02.2010 року, яка виникла станом на 01.12.2017 року в сумі 59804,51 грн., в тому числі: проценти за користування кредитом в сумі 38020,88 грн., інфляційні втрати в сумі 19503,74 грн., 3% річних в сумі 2279,89 грн.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали і просили відмовити в його задоволенні за безпідставністю з підстав, зазначених у відзиві на позов та в заяві про застосування позовної давності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Судом встановлено, що 22.02.2010 року між позивачем ОСОБА_1 спілкою «Рідне коло» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії №313-Л з лімітом 20000 грн. (а.с.3-4), відповідно до якого відповідач 22.02.2010 року отримав кредит в розмірі 15200 грн.
Згідно умов пунктів 3.4, 5.1.3 договору відповідач зобов'язаний погасити кредит, а також проценти за користування кредитом, однак відповідач взяті на себе зобов'язання по щомісячному погашенню кредиту та відсотків за його користування відповідно до підписаного ним графіка-розрахунків не виконував, а тому станом на 01.11.2012 року утворилася заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитом на загальну суму 20800,77 грн., з яких: 15200 грн. складає основна сума непогашеного кредиту та 5600,77 грн. відсотки за користування кредитом.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.01.2013 року (а.с.5), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10.04.2013 року (а.с.6-7), з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитом згідно з договором кредитної лінії № 313-Л від 22.02.2010 року в розмірі 20800,77 грн.
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який направлено для примусового виконання до органів державної виконавчої служби та відкрито виконавче провадження, яке на даний час перебуває на виконанні в Новоселицькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, що підтверджується копією листа №10690 від 10.08.2017 року (а.с.8).
Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, а тому договір є підставою виконання зобов'язань.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
У пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року із змінами, внесеними постановою №7 від 07.02.2014 року, зазначено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідач систематично не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не сплачує отриманий кредит та відсотки за користування ним, у зв'язку з чим станом на 01.12.2017 року (за період часу з 01.12.2012 року по 01.12.2017 року) заборгованість становить суму 59804,51 грн., в тому числі: по процентах за користування кредитом сума 38020,88 грн., по інфляційних втратах сума 19503,74 грн., по 3% річних сума 2279,89 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
На підставі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідач та його представник заявили клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача, однак дане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.9.5 договору кредитної лінії №313-Л від 22.02.2010 року до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.
За змістом ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14, частиною другою статті 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.01.2013 року стягнуто заборгованість з відповідача на користь позивача в сумі 20800,77 грн. станом на 01.11.2012 року.
За таких обставин, внаслідок подання кредитною спілкою «Рідне коло» позовної заяви до суду було перервано строк позовної давності і перебіг позовної давності розпочався заново.
Суд вважає, що позивачем строк позовної давності пропущено не було, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період часу з 01.12.2012 року по 01.12.2017 року в сумі 59804,51 грн.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає, що належить стягнути з відповідача ОСОБА_2на користь кредитної спілки заборгованість в сумі 59804,51 грн., задовольнивши позовні вимоги.
Оскільки ухвалою Шевченківського районного суду від 27.12.2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 спілки «Рідне коло» про відстрочку сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1600 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 253, 256, 261, 264, 267, 526, 530, 598, 625, 626, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спілки «Рідне коло» заборгованість за кредитним договором в сумі 59804,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1600 грн.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 30.03.2018 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: