Справа № 727/10406/17
Провадження № 2/727/197/18
20 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Вальчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача Служба у справах дітей Чернівецької міської ради до ОСОБА_3 про позбавлення особи батьківських прав та стягнення аліментів, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення особи батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що у неї є малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Батьком сина є відповідач ОСОБА_3, з яким вона перебувала в шлюбі і офіційно розірвала шлюб 11.06.2012 р., а фактично припинили шлюбні стосунки ще в 2010 р.
З моменту припинення між ними шлюбних відносин, відповідач почав ухилятися від надання матеріальної допомоги на утримання сина, що змусило її звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Її позовні вимоги були задоволенні рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 02.12.2010 р.
Посилалась на те, що вона із сином та відповідачем є мешканцями міста Брянка Луганської області, що на даний час перебуває поза контролем держави Україна. Вони із сином залишили зону АТО ще в 2014 році, і з того часу проживаємо у місті Чернівці. Батько її сина ОСОБА_3 після припинення їхніх шлюбних стосунків у 2010 р. повернувся до батьків у м. Стаханів Луганської області, де і проживає по сьогодні. На даний час і вона, і ОСОБА_3 створили нові сім'ї.
Протягом багатьох років (з 2010-го року) вони з ОСОБА_3 спілкуються не частіше декількох разів на рік, і відбувається це виключно з її ініціативи. Зокрема, періодично вона змушена ініціювати таке спілкування з метою отримання нотаріальних дозволів від батька дитини на вивіз дитини за кордон.
Ще до їхнього з сином від'їзду з м. Брянка ОСОБА_3 припинив сплачувати аліменти та повністю самоусунувся від виховання свого сина - будь-яких контактів з ОСОБА_4 він не ініціює. Життям та здоров'ям сина, вперше за багато років, ОСОБА_3 поцікавився лише в цьому місяці, коли вона ініціювала їхнє з ним спілкування для вирішення питання щодо його добровільної відмови від батьківських прав. Під час двох бесід - скайп-зв'язком та телефоном - ОСОБА_3 підтвердив, що має на утриманні сина своєї теперішньої дружини, сплачувати аліменти на ОСОБА_4 не має фінансової можливості через проблеми з роботою, але, можливо, колись його фінансовий стан виправиться, а також, він не збирається добровільно відмовлятись від своїх батьківських прав, не дивлячись на те, що не виконує свої батьківські обов'язки.
ОСОБА_3 періодично виїжджає в Росію на заробітки та, навіть, висилав їй звідти в минулому році нотаріальний дозвіл на вивіз дитини за кордон (додається). Отже, він мав фінансову та технічну можливість хоч раз надіслати в аналогічний спосіб (поштовим або банківським переказом) з території РФ (або, виїхавши на підконтрольну Україні територію) кошти на утримання свого сина. Однак, такою можливістю він жодного разу не скористався, користуючись, в той же час, тим, що органи виконавчої служби не мають можливості вжити заходів щодо примусового стягнення заборгованості за аліментами з боржників, що перебувають на непідконтрольних Україні територіях.
Згідно із довідкою з навчальних закладів, лікарської установи та висновком психолога, дитиною опікується вона та її нинішній чоловік, який повністю утримує дитину, займається вихованням ОСОБА_4 та бажає його усиновити.
Вважає, що ці ж документи свідчать і про те, що ОСОБА_3 ігнорує необхідність виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, як і тоді, коли вони разом із сином проживали в м. Брянка, так і після їхнього від'їзду в м. Чернівці.
Висновком № 01/02/2034 від 01.08.2017 р. органу опіки та піклування рекомендовано позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із тим, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
А тому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили суд позов задовольнити.
Представник Служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з'явився.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши думку позивача, представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до а. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляд справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402-ІІІ передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з серпня 2008 р. по червень 2012 р.(а.с.17, 20).
Батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач ОСОБА_3 (а.с. 16).
Відповідач ОСОБА_3 згідно рішення суду від 02.02.2010 р. зобов'язаний сплачувати на утримання сина аліменти в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання заяви і до повноліття дитини (а.с.18-19).
Однак відповідач ухиляється від сплати аліментів і у нього утворилась заборгованість з 2014 року по теперішній час (а.с.23, 24). Він не цікавиться здоров'ям, фізичним та духовним розвитком свого сина, не відвідує його.
Даний факт в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зокрема пояснили суду, що вони добре знають позивача та її малолітнього сина ОСОБА_4, але ніколи не бачили і не знають відповідача ОСОБА_3 Відповідач не навідує свого сина, не надає йому матеріальну допомогу та взагалі ні в який спосіб не цікавиться його життям та розвитком. Виховує, утримує та піклується про ОСОБА_4 лише його мати - позивач ОСОБА_1
Таким чином, суд вважає достовірно встановленим, що відповідач ОСОБА_3 безпідставно ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню свого сина, не піклується про його здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток, матеріально не утримує його, а тому його належить позбавити батьківських прав по відношенню до дитини, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.
Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, то в цій частині позовних вимог їй необхідно відмовити, оскільки аліменти на утримання дитини з відповідача вже стягуються по рішенню Брянківського міського суду Луганської області від 02.12.2010 р. в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання заяви і до повноліття дитини, а позивач не просить змінити спосіб стягнення аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.164, 165, 166 СК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 23 березня 2018 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: