вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"15" березня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/14327/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Власова Ю.Л.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання Вага В.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Цюра П.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р., м. Київ (повний текст складено 26.12.2017р.) у справі №910/14327/17 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд"
про стягнення 3209658,47 грн,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за порушення зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії №2010-26/DC від 29.12.2010р. у сумі 3209658,47 грн, з яких: пеня, що нарахована за несвоєчасно повернутий кредит, виданий у доларах США, у сумі 2825627,03 грн (пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту у сумі 2794883,64 грн та пеня за несвоєчасно погашені проценти у сумі 30743,38 грн), пеня, що нарахована за несвоєчасно повернутий кредит, виданий у гривні, у сумі 384031,44 грн (пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту у сумі 378295,86 грн та пеня за несвоєчасно погашені проценти у сумі 5735,59 грн).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з вчасного повернення наданого Позивачем кредиту та процентів за користування останнім. За вказаних обставин, Позивач вважає, що відповідно до умов договору та чинного законодавства має право на нарахування пені на вказані грошові зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р. у справі №910/14327/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на Позивача пені у сумі 1448958 грн 08 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 21734 грн 34 коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк не виконував, в зв'язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. За вказаних обставин, на підставі п.6.1.1. кредитного договору Відповідач повинен сплатити на користь Позивача пеню.
Разом з тим, Відповідач подав до суду клопотання про застосування строку позовної давності про стягнення пені, тому місцевий суд здійснив нарахування пені за порушення строку сплати процентів та кредиту в межах періоду з 23.08.2016р. по 16.05.2017р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р. у справі №910/14327/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не врахував, що вимоги про стягнення заборгованості Позивач заявляє за той самий період, заборгованість за який була погашена за рахунок коштів від продажу майна, переданого в іпотеку. Отже, вимоги про стягнення пені є погашеними.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання докази на підтвердження повноважень Цюри П.С. для представництва інтересів Відповідача (належним чином засвідчені копії або в оригіналі договір про надання правової допомоги адвокатом від 09.01.2018р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №463 від 03.12.2007р.).
25.01.2018р. Відповідачем подано до суду докази на підтвердження повноважень Цюри П.С. для представництва інтересів Відповідача, а саме, належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №463 від 03.12.2007р. та оригінал договору про надання правової допомоги адвокатом від 09.01.2018р.
За вказаних обставин, апеляційний суд визнав подані Відповідачем матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/14327/17, розгляд справи призначено на 01.03.2018р.
12.02.2018р. Позивач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, Позивач зазначив, що Відповідачем невірно вказано період, за який заявлено позовні вимоги. При цьому, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо періоду стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. розгляд справи відкладено на 15.03.2018р.
У судовому засіданні 15.03.2018р. Відповідач заявив клопотання про визнання явки представника Позивача обов'язковою, у задоволенні якого судом відмовлено з підстав необґрунтованості.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:
29.12.2010р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №2010-26/DС відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, зі змінами та доповненнями до нього, що викладені в додаткових договорах №1-12, які згідно п.8.4. кредитного договору є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.1.1.1-1.1.4 договору Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит окремими частинами (траншами) в межах лімітах кредитування в розмірі 1700000,00 доларів США, а Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції, у передбачені кредитним договором строки.
Відповідно п.1.6.1.2 договору за користування кредитом Відповідач зобов'язаний сплачувати Позивачу відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах визначених кредитним договором. Проценти нараховуються методом "факт/360" для кредиту в іноземній валюті. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Позивачем Відповідачу і які ще не повернуті останнім відповідно до умов договору.
Відповідно до п.4.3.3 договору Відповідач зобов'язаний погашати кредит та своєчасно сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, комісійну винагороду Позивачу, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором на першу вимогу Позивача сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.
Згідно з п.6.1.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковим договором №1 від 14.03.2013р.) за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом та комісійної винагороди, у визначені кредитним договором строки Відповідач зобов'язується сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.3 додаткового договору №1 від 14.03.2013р. до кредитного договору, яким було внесено зміни до 1) п.1.2. договору, відповідно до якого кредит надається у гривнях та доларах США. Ліміт кредитування встановлено у доларах США; 2) п.1.6.1.1 договору, відповідно до якого процентна ставка за користування кредитом, наданим в гривнях становить 20% річних, а за кредитом, наданим в доларах - 10% річних.
Згідно з п.1 додаткового договору №12 від 12.01.2015р. до кредитного договору кінцевий строк повернення кредиту - 30.10.2015р.
На виконання умов договору Позивач надав Відповідачу кредит окремими частинами (траншами) з позичкового рахунку на поточний рахунок Відповідача в банку в безготівковому порядку з цільовим призначенням: на здійснення поточної діяльності. 29.10.2010р. Позивач надав Відповідачу кредит у сумі 1690650,00 доларів США, а 18.07.2013р. - 700000,00 грн.
17.08.2016р. у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за кредитним договором за зверненням Позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчі написи №702 та №703 на договорі №133-2007/DС іпотеки нерухомого майна від 27.12.2007р. та договорі №26-2010/DС-2 іпотеки нерухомого майна від 29.12.2010р.
03.05.2017р. ДП «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів реалізувало предмет іпотеки за договором №133-2007/DС від 27.12.2007р. за ціною 7650900,00 грн, що підтверджується актом державного виконавця №52213403 від 22.05.2017р. Кошти від реалізації вказаного майна були зараховані на рахунок Позивача 17.05.2017р.
02.06.2017р. ДП «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів реалізувало предмет іпотеки за договором №26-2010/DС-2 від 29.12.2010р. за ціною 4510000,00 грн, що підтверджується актом державного виконавця №52241274 від 19.06.2017р. Кошти від реалізації вказаного майна були зараховані на рахунок Позивача 14.06.2017р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.610, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як вірно встановлено місцевим судом, Відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк не виконав, в зв'язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. За вказаних обставин, на підставі п.6.1.1. кредитного договору Відповідач повинен сплатити на користь Позивача пеню. Отже, вимоги Позивача є обґрунтованими.
14.11.2017р. Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені та надав власний розрахунок пені.
Відповідно до ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч.4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вірно встановлено місцевим судом, Позивач звернувся з даним позовом до суду 23.08.2017р., а тому період нарахування пені обмежується з 23.08.2016р.
Також судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчі написи №702 та №703 на договорі №133-2007/DС іпотеки нерухомого майна від 27.12.2007р. та договорі №26-2010/DС-2 іпотеки нерухомого майна від 29.12.2010р. та згідно актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №52213403 від 22.05.2017р. та №52241274 від 19.06.2017р. здійснено реалізацію предметів іпотеки в рахунок погашення заборгованості Відповідача за кредитним договором. Як вбачається зі змісту зазначених актів грошові кошти від реалізації майна надійшли 17.05.2017р. року та 14.06.2017р.
Отже, розрахунок пені за порушення строку сплати процентів та кредиту повинен бути здійснений за період з 23.08.2016р. по 16.05.2017р.
Здійснивши власний перерахунок пені, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що 1) розмір пені, що нарахована за несвоєчасно повернутий кредит, виданий в гривнях, склав 148517,39 грн, з яких пеня за порушення строку сплату кредиту у сумі 144900,99 грн та пеня за порушення строку сплати процентів по кредиту у сумі 3616,40 грн; 2) розмір пені, що нарахована за несвоєчасно повернутий кредит, виданий в доларах США, склав 1300440,69 грн (50984,86 дол США), з яких пеня за порушення строків сплати процентів у сумі 16282,78 грн (638,38 дол. США) та пеня за порушення строку сплати кредиту у сумі 1284157,91 грн (50346,48 дол США). За вказаних обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1448958,08 грн.
Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що місцевим судом не враховано, що вимоги про стягнення заборгованості Позивач заявляє за той самий період, заборгованість за який була погашена за рахунок коштів від продажу майна, переданого в іпотеку.
Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий напис нотаріусом вчинено 17.08.2016р. у зв'язку із наявною у Відповідача заборгованістю станом на 05.07.2016р. Разом з тим кошти від реалізації предмета іпотеки були перераховані Позивачу лише 17.05.2017р. та 14.06.2017р. Тобто Позивач правомірно нараховував пеню до повного виконання Відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування останнім. Також апеляційний суд зазначає, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення досліджено та надано вірну оцінку обставинам справи, наданим на їх підтвердження доказам, поясненням сторін та заявленому Відповідачем клопотанню про застосування строку позовної давності та вірно визначено період нарахування пені, яка підлягає до стягнення.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що розмір пені у розрахунках Позивача і Відповідача збігається. Проте, Відповідач наводить гривневий еквівалент долару США станом на момент, коли Відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки, а Позивач вказав гривневий еквівалент станом на момент подання позову, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, зробленому у постанові від 21.12.2016р. у справі №6-1672цс16.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р. у справі №910/14327/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017р. у справі №910/14327/17 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 22.03.2018р.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов