79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" березня 2018 р. Справа № 907/399/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Скрипчук О.С.
Суддів Орищин Г.В.
ОСОБА_1
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу компанії «Cengart Financial INC» б/н від 20.12.2017 року
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2017 року (повний текст ухвали складено 24.11.2017 року, суддя Ушак І.Г.)
за заявою компанії «Cengart Financial INC»
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року
у справі № 907/399/13
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали», с.Мужієво Берегівського району Закарпатської області
до відповідача-1: Акціонерного товариства «SOFISU S.A.», Фрібур, Швейцарія
до відповідача-2: Компанії «Cengart Financial INC», Тортола, Британські Віргінські острови
за участю заступника прокурора Закарпатської області, м. Ужгород
про визнання недійсним договору лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року, визнання недійсним договору про уступку права вимоги від 18.07.2006 року та про визнання відсутнім у компанії «Gengart Financial INC» права вимагати та отримувати грошові кошти за договором лізингу від 12.07.1999 року № 5/99 та договором про уступку права вимоги від 18.07.2006 року.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
прокурора: не з'явився
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2017 року у справі № 907/399/13 заяву компанія «Cengart Financial INC» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.09.13 р. у даній справі залишено без задоволення; рішення суду - без змін.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду компанія «Cengart Financial INC» подала апеляційну скаргу б/н від 20.12.2017 року, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2017 року та прийняти постанову , якою скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд не досліджував ані заяви Компанії «Cengart Financial INC», ані документів доданих до цієї заяви. Скаржник зазначає, що всі докази надані Компанією «Cengart Financial INC» в обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами стосуються істотних обставин та доказів того, що відповідач був ліквідований відповідно до вимог законодавства країни його існування (Швейцарії), а договір був укладений і виконаний сторонами у повному обсязі.
Прокурором Закарпатської області було подано до суду пояснення на апеляційну скаргу № 05/2-1277/вих.18 від 02.02.2018 року, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2017 року - без змін.
Сторони та прокурор участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
ТзОВ «Закарпатполіметали» (позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства «SOFISU S.A.» (відповідача-1) та Компанії «CENGART FINANCIAL INC.» (відповідача-2), в якому просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог): визнати недійсним Договір лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року, укладений між ТОВ «Закарпатполіметали» та AT «SOFISU S.A.»; визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 18.07.2006 pоку, укладений між AT «SOFISU SA.» та Компанією «CENGART FINANCIAL INC.»; визнати відсутнім у Компанії «CENGART FINANCIAL INC.» права вимагати та отримувати грошові кошти за Договором лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року та Договором про відступлення права вимоги від 18.07.2006 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 р. у даній справі частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Закарпатполіметали» та визнано відсутнім у Компанії «CENGART FINANCIAL INC.» права вимагати та отримувати грошові кошти за Договором лізингу № 5/99 від 12.07.1999р. укладеним товариством «SOFISU S.A.» та ТОВ «Закарпатполіметали», та за Договором про відступлення права вимоги від 18.07.2006p. укладеним товариством «SOFISU S.A.» та Компанією «CENGART FINANCIAL INC.». В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. було частково скасовано рішення господарського суду та виключено з резолютивної частини рішення пункт 2 про визнання відсутнім у Компанії «CENGART FINANCIAL INC.» права вимагати та отримувати грошові кошти за Договором лізингу № 5/99 від 12.07.1999 року, укладеним між акціонерним товариством «SOFISU S.A.» та ТзОВ «Закарпатполіметали», та Договором про відступлення права вимоги від 18.07.2006 р., укладеним між акціонерним товариством «SOFISU S.A.» та компанією «CENGART FINANCIAL INC.». В іншій частині рішення залишено без змін.
За результатами касаційного перегляду даної справи постановою Вищого господарського суду України від 27.01.14 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду та залишено без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року у даній справі.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2013 року у даній справі встановлено, що 12.07.1999р. між товариством «SOFISU S.A.» (лізингодавець) та ТОВ «Закарпатполіметали» (лізингоодержувач) було укладено договір лізингу № 5/99. Пунктом 7.3 договору лізингу сторонами визначено, що до відносин між сторонами застосовується право України.
05.11.2001р. цими ж сторонами укладена додаткова угода № 1 до вищезазначеного договору, відповідно до умов якої сторони домовились про перегляд винагороди лізингодавця та внесли зміни до складу та графіку лізингових платежів.
Додатковою угодою №2 від 26.12.2001р. до договору лізингу сторони підтвердили розмір заборгованості лізингоодержувача за договором лізингу, а також порядок її погашення лізингоодержувачем.
09.12.2002р. товариством «SOFISU S.A.» та ТОВ «Закарпатполіметали» укладена додаткова угода № 3 до договору лізингу, відповідно до умов якої сторони встановили розмір заборгованості лізингоодержувача за договором лізингу, а також дійшли згоди щодо прощення нарахованого боргу зі сплати лізингової винагороди в сумі 613 723 дол. США.
Додатковою угодою №4 від 01.10.2003р. до договору лізингу сторони дійшли згоди щодо перенесення строку погашення заборгованості лізингоодержувача, а додатковою угодою № 5 від 30.03.2004р. до договору лізингу були викладені у новій редакції адреса та реквізити АТ «SOFISU S.A.» (Швейцарія).
Пізніше, 18.07.2006р. між товариством «SOFISU S.A.» (попередній кредитор) та компанія «CENGART FINANCIAL INC» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно умов якого попередній кредитор безвідклично переуступає новому кредитору всі права вимагати та отримувати від боржника - ТОВ «Закарпатполіметали» - виплату повної суми боргових зобов'язань, яка існує на дату укладання цього договору та яка виникне в майбутньому, яку останній має або мав би перед попереднім кредитором згідно з умовами договору лізингу №5/99 від 12.07.1999p., включаючи вартість отриманого обладнання та вартість винагороди за отримане в лізинг обладнання.
22.07.2006 року між компанією «CENGART FINANCIAL INC.» та ТОВ «Закарпатполіметали» було підписано додаткову угоду № 6 до договору лізингу, відповідно до умов якої сторони підтвердили, що належним кредитором за договором лізингу №5/99 від 12.07.1999 року є компанія «CENGART FINANCIAL INC.».
Господарський суд, приймаючи рішення, яке переглядається, встановив, що оскаржуваний договір лізингу не містить всіх істотних умов, які повинні міститися в даному виді договорів, тому він не може вважатися укладеним. За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання договору лізингу недійсним, оскільки останній є неукладеним з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.
З урахуванням встановленого факту неукладення договору лізингу, господарський суд визначився, що неукладений договір не породжує для сторін будь-яких прав та обов'язків, а відтак зазначив, що договір про відступлення прав вимоги також слід вважати неукладеним, тобто таким, що не відбувся.
Вирішуючи вимоги позивача про визнання відсутнім у компанії «CENGART FINANCIAL INC.» права вимагати та отримувати грошові кошти за оскаржуваними договорами, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та задоволення з урахуванням попередніх висновків суду щодо неукладеності оскаржуваних договорів. Оскільки неукладені договори не можуть породжувати для їх учасників будь-яких обов'язків, то суд дійшов висновку про відсутність підстав у компанії «CENGART FINANCIAL INC.» для отримання грошових коштів на підставі таких договорів.
Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана компанією «CENGART FINANCIAL INC.» мотивована тим, що оспорювані договори укладалися відповідно до чинного законодавства України, з належним підтвердженням правоздатності сторін та повноважень осіб, які підписали ці договори, включно з додатковою угодою № 6 від 01.07.06 до договору лізингу № 5/99, відтак - відсутні підстави для визнання їх недійсними, а отже - у позові, на думку заявника, належить відмовити в цій частині та в частині вимог позивача про визнання відсутнім у компанії «CENGART FINANCIAL INC.» права вимагати та отримувати грошові кошти за оскаржуваними договорами.
Заявник посилається як на нововиявлену обставину - на інформацію, яка міститься у листі ОСОБА_2 б/н від 25.03.2016 року. В зазначеному листі останній зазначив, що при укладенні додаткової угоди № 6 від 1.07.06р. до договору лізингу, керівник ТОВ «Закарпатполіметали» мав необхідні повноваження надані йому загальними зборами учасників ТОВ «Закарпатполіметали», які відбулися 20.06.06р. У зв'язку з чим, заявник вважає, що підстав для визнання недійсними оскаржуваних договорів немає, а відтак - компанії «CENGART FINANCIAL INC.» належать права вимагати та отримувати грошові кошти за оскаржуваними договорами.
Крім цього, заявник як на нововиявлену обставину посилається на інформацію здобуту ним 26.03.16 р. з мережі Інтернет з офіційного сайту кантону Фрібур Швейцарії «Service du register du commerce» та від ОСОБА_3 ОСОБА_4 - (особи, яка виконувала дії щодо керівництва SOFISU S.A.) щодо ліквідації 21.12.11 р. товариства «SOFISU S.A.» та передачі його активів до компанії Урбанік Холдінгз.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала винесена 07.11.2017р., в цей час діяв Господарський процесуальний кодекс України, в редакції до 15.12.2017р.
Згідно ст. 112 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017р.) необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ті обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншою судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором; також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.
15.12.2017р. вступив в дію новий Господарський процесуальний кодекс України.
Відповідно до ст. 320 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Отже, для застосування підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, як в статті 112 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), так і в статті 320 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), необхідна одночасна наявність трьох умов: існування цих обставин на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи.
Суд, аналізуючи фактичні обставини даної справи, дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими з огляду на приписи вищенаведеного законодавства, що регулює питання підстав та порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Так, щодо посилань заявника як на нововиявлену обставину на одержану інформацію, з листа ОСОБА_2 б/н від 25.03.2016 року, про те, що при укладенні додаткової угоди № 6 від 01.07.06 до договору лізингу, керівник ТОВ «Закарпатполіметали» мав необхідні повноваження надані йому загальними зборами учасників ТОВ «Закарпатполіметали», які відбулися 20.06.06 р. Зазначена обставина не є істотною для справи, оскільки підставою прийняття рішення, що переглядається, в частині відмови у позові про визнання недійсними оскаржуваних договорів було не встановлення судом обставин відсутності повноважень на укладення оскаржуваних договорів, а встановлені судом обставини неукладеності договорів, що виключає можливість визнання їх недійсними.
За таких обставин, інформація про підтвердження повноважень на укладення оскаржуваних договорів від імені ТОВ «Закарпатполіметали», на яку як на нововиявлену обставину посилається заявник, такою вважатися не може, оскільки вона не є істотною для розгляду даної справи, адже навіть якщо б суд мав можливість врахувати цю обставину при вирішенні справи, то вона ніякою мірою не могла вплинути на результат її вирішення. Крім того, заявником не доведено, що ці обставини, які існували на час розгляду справи, не могли бути відомі йому на час розгляду справи.
Також, не може вважатись нововиявленими обставинами інформація здобута заявником з мережі Інтернет з офіційного сайту кантону Фрібур Швейцарії “Service du register du commerce” та від ОСОБА_3 ОСОБА_4 (особи, яка виконувала останні дії щодо керівництва SOFISU S.A.) щодо ліквідації 21.12.11 р. товариства SOFISU S.A. та передачі його активів до компанії Урбанік Холдінгз.
Так, колегією суддів встановлено, що у ході судового розгляду справи, за результатами якого прийнято рішення суду, яке переглядається, судом розглядалися клопотання відповідача-2 щодо припинення провадження у справі з посиланням на ліквідацію товариства «SOFISU S.A.». Однак, в задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено через відсутність належних доказів припинення вказаної юридичної особи.
Подана заявником, на підтвердження ліквідації товариства «SOFISU S.A.», роздруківка з сайту «Service du register du commerce» та довідка з цього ж сайту, судом були оцінені та визначені як такі, що не можуть вважатись належними доказами припинення діяльності AT «SOFISU S.A.», оскільки вони не є офіційними документами з держави, в якому товариство SOFISU S.A. зареєстровано, не засвідчені в установленому порядку уповноваженими особами та не відповідають вимогам, встановленим статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Отже, при прийнятті рішення, яке переглядається, зазначені обставини були предметом дослідження, тому не можуть вважатися нововиявленими.
Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Компанії «Cengart Financial INC» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Водночас, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджувалась заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та не досліджувались додатки до заяви є неспроможними.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2017р. у справі № 907/399/13 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
1. В задоволенні апеляційної скарги Компанії «Cengart Financial INC» б/н від 20.12.2017 року відмовити, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2017 року у справі № 907/399/13 залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21.03.2018 року
Головуючий суддя Скрипчук О.С.
Суддя Орищин Г.В.
Суддя Зварич О.В.