вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/19771/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання Яремі Н.С.
розглянувши апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017
у справі №910/19771/17 (суддя - Усатенко І.В.)
за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства
до 1) публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит"
2) Державного підприємства "Національні інформаційні системи"
про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Харківське державне авіаційне виробниче підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/19771/17 позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою).
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач - Харківське державне авіаційне виробниче підприємство звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/19771/17 та направити матеріали справи на розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/19771/17 з доданими до неї документами повернуто скаржнику на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з апеляційною скаргою).
Усунувши недоліки, визначені вищевказаною ухвалою, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство звернулось до Київського апеляційного господарського суду повторно з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017 по справі № 910/19771/17.
Одночасно Харківським державним авіаційним виробничим підприємством до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.01.2018 справу № 910/19771/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Коротун О.М.
З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).
Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 поновлено Харківському державному авіаційному виробничому підприємству пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/19771/17, розгляд справи призначено на 05.02.2018, запропоновано сторонам у справі завчасно, а саме - до 01.02.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).
05.02.2018 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.
Враховуючи перебування судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 справу № 910/19771/17 прийнято до провадження у визначеному складу суду та призначено до розгляду.
Представники сторін у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач про причини неявки суд не повідомив. А від представника позивача, як зазначалось вище, надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, сторони про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив. Участь представників сторін, що не з'явилися, у судовому засіданні 26.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило. При цьому, судом враховано, що позивач просив справу розглядати без участі його представника.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.
Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання застави припиненою та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/19771/17 позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою).
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року є законною та обґрунтованою, виходячи із наступного.
Положенням п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою) встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою) до позовної заяви подаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали).
Пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за позовну заяву майнового характеру - ставка складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У відповідності до положень, встановлених ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум з 01.01.2017 для працездатних осіб становить - 1 600,00 грн.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з 8 вимогами немайнового характеру про: визнання припиненим право застави на підставі договору застави № 6430-90403/0214 від 07.02.2014; визнання припиненим право застави на підставі договору застави № 6431-90502/0214 від 07.02.2014; визнання припиненим право застави на підставі договору застави № 6432-90502/0214 від 07.02.2014; визнання припиненим право застави на підставі договору застави № 6433-90400/0214 від 07.02.2014; вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження № 11; вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження № 12; вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження № 13; вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження № 14.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно визначено, що розмір судового збору за розгляд позовної заяви, що містить 8 вимог немайнового характеру становить 12800,00 грн.
Відповідно до п. 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції ГПК України, що діяв на час прийняття оскаржуваної ухвали), платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви було долучено платіжне доручення № 8 від 17.10.2017 про сплату судового збору у розмірі 3200,00 грн. Отже сума недоплаченого судового збору становить 9600,00 грн. Інших доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, скаржник, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав.
Оскільки, позивачем було сплачено судовий збір у меншому розмірі ніж встановлено Законом України "Про судовий збір", судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою).
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою) повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Доводи скаржника про те, що суд неправомірно повернув позовну заяву на підставі ст. 63 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою), оскільки, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство вже зверталося до господарського суду та ухвалою від 30.10.2017 року по справі № 910/18873/17 (суддя Грєхова О.А.) йому було повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою), колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки, позивачем при зверненні до суду першої інстанції (справа № 910/19771/17) у позовній заяви не було зазначено, що останній вже звертався до суду та йому було повернуто позовну заяву з підстав передбачених ст. 63 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з позовною заявою). Такі докази не були додані і до позовної заяви. За таких обставин, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевому господарському суду при вирішенні питання про порушення провадження по справі не було відомо та суд першої інстанції не міг знати про зазначені вище обставини.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 14.11.2017, прийнята після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Харківського державного авіаційного виробничого підприємства слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017 про повернення позовної заяви у справі № 910/19771/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2017 про повернення позовної заяви у справі № 910/19771/17 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Харківське державне авіаційне виробниче підприємство.
4. Матеріали позовної заяви у справі № 910/19771/17 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко
Дата складання повного тексту постанови 05.03.2018 року