вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"13" березня 2018 р. Справа№ 910/18223/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Власова Ю.Л.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Самборський В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017
у справі №910/18223/17 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання додаткової угоди недійсною
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсною додаткової угоди від 28.11.2016 до кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016, укладеної між позивачем та відповідачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17 в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано відсутністю доказів, які б підтверджували існування дійсних намірів позивача на зміну умов кредитного договору та недоведеністю факту укладення між сторонами оспорюваної додаткової угоди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа" звернулось до суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Визнати недійсною додаткову угоду від 28.11.2016 до кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016, що укладена між ТОВ "Інновейшн Мультимедіа" та ПАТ КБ "Приватбанк". Стягнути з КБ "Приватбанк" на корить ТОВ "Інновейшн Мультимедіа" судові витрати.
Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Крім того, в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що укладення та підписання оскаржуваної додаткової угоди до кредитного договору, якою змінено істотну умову договору "термін повернення кредиту" здійснено директором ТОВ "Інновейшн Мультимедіа" без будь-яких наданих на те повноважень загальних зборів учасників товариства до компетенції яких віднесено такі повноваження.
Таким чином, на думку скаржника, додаткова угода від 28.11.2016 до кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016 була укладена з порушенням приписів ст.ст. 92, 98, 145 Цивільного кодексу України та положень п.п. 6.3, 7.3 Статуту ТОВ "Інновейшн Мультимедіа", що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною. Крім того, апелянт зазначив, що представником відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції визнавався факт укладання Додаткової угоди в наданій, на вимогу ухвали суду, редакції, а також стверджувався факт існування необхідних повноважень у директора товариства на її укладання та підписання.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 відкрито апеляційне провадженняза апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17 призначено на 06.02.2018.
26.01.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача (апелянта) надійшло письмове клопотання про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17 без розгляду.
06.02.2018 у розгляді справи №910/18223/17 оголошено перерву до 13.03.2018.
В судове засідання, яке відбулось 13.03.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача (апелянта) не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце судового засідання, колегія суддів вирішила слухати справу за його відсутності.
Крім того, розглянувши раніше подане клопотання позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноваження суду апеляційної інстанції щодо залишення апеляційної скарги без розгляду.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
В судовому засіданні 13.03.2018 представник відповідача надав пояснення, в яких заперечував щодо доводів наведених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, надавши представнику відповідача можливість виступити у судових дебатах, встановила наступне.
Рішеннями загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн мультимедіа", оформленими протоколом №04/16 від 26.10.2016, було вирішено укласти з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії на суму 950 000 000,00 грн, у зв'язку з чим уповноважено директора Товариства на укладання та підписання відповідного договору.
27.10.2016 позивач звернувся до відповідача із заявкою на отримання кредиту відповідно до якої просив для фінансування поточної діяльності підприємства та придбання партії товарів видати позику строком на 10 років, сумою 950 000 000,00 грн у вигляді відновлювальної кредитної лінії.
31.10.2016 шляхом використання електронного цифрового підпису (печатки) між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інновейшн мультимедіа" (позичальник) було укладено кредитний договір №4И16105Г (надалі - "кредитний договір"), у відповідності до п.п. 1.1., 1.2. з урахуванням розділу "А. Істотні умови кредитування" якого було визначено, що Банк за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 950 000 000,00 грн на фінансування поточної діяльності в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, у визначені цим договором терміни. Термін повернення кредиту - 20.10.2026.
Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2. кредитного договору банк зобов'язався відкрити для обслуговування кредиту рахунки, а саме: позичковий рахунок, рахунок по відсотках та рахунок для сплати винагороди. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника у межах суми, визначеної у п. 1.1., а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1, 2.2.11.
Згідно з п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 цього договору. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. цього договору. Повернути кредит в строки/терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2, 2.2.14.
У відповідності до п.п. 6.1., 6.2. кредитного договору, цей договір в частині п. 4.4. набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому стало відомо про існування додаткової угоди від 28.11.2016 до кредитного договору №4И16105Г від 26.10.2016, однак будь-яких рішень для уповноваження директора позивача на вчинення такої додаткової угоди загальними зборами не приймалося. За таких обставин, позивач вказує на наявність правових підстав для визнання відповідної додаткової угоди недійсною внаслідок вчинення її від імені товариства особою з перевищення наданих їй повноважень.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В даному випадку підставою для недійсності додаткової угоди позивачем вказано перевищення своїх повноважень директором ТОВ "Інновейшн мультимедіа" при підписанні такої угоди, оскільки за змістом статуту товариства підписанню такої угоди мало передувати погодження її укладання Загальними зборами такого товариства.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.
Відповідно до п.п. м) п. 6.3 статуту ТОВ "Інновейшн мультимедіа", затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інновейшн мультимедіа" від 16.05.2016, оформленим протоколом №03/16, (надалі - "статут") до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, прийняття рішень щодо укладення правочинів дарування, зовнішньоекономічних, кредитних, правочинів, які спрямовані на відчуження (придбання) землі, цінних паперів, корпоративних прав, нерухомості та транспортних засобів, передачу (взяття) в оренду землі, передачу в оренду нерухомості та транспортних засобів, передачу майна товариства у заставу, надання гарантій і порук, незалежно від вартості зазначених правочинів.
Положеннями п.п. в), г) п. 7.3 статуту встановлено, що директор має повноваження, зокрема: розпоряджатися майном і грошовими коштами товариства, укладати договори, укладати інші правочини, у межах повноважень, встановлених законодавством України та цим статутом; укладати правочини дарування, зовнішньоекономічні, кредитні, правочини, які спрямовані на відчуження (придбання) основних засобів, землі, цінних паперів, корпоративних прав, нерухомості та транспортних засобів, передачу (взяття) в оренду землі, передачу в оренду нерухомості та транспортних засобів, передачу майна Товариства у заставу, надання гарантій і порук, незалежно від вартості зазначених правочинів, лише після прийняття відповідних рішень Загальними зборами учасників товариства.
Враховуючи наведене, в силу приписів ст.ст. 6, 626, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України договір є вчиненим з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, визначених, в тому числі, на розсуд сторін.
Судом першої інстанції було встановлено, що в положеннях кредитного договору сторонами було визначено, що його істотними умовами є, зокрема, умови про вид кредиту, його суму, термін повернення та відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Послідуюча зміна будь-якої із істотних умов кредитного договору, в тому числі терміну повернення кредиту, могла бути здійсненна не інакше як за відповідним (новим) рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Інновейшн Мультимедіа", адже статутом не передбачено повноважень директора на зміну істотних умов правочинів, укладення яких віднесено до виключних повноважень вищого органу управління товариством - загальних зборів учасників, в тому числі шляхом укладення додаткових угод до них оскільки статутними документами ТОВ "Інновейшн Мультимедіа", з метою гарантії захисту майнових прав учасників такого товариства, було вирішено, що питання розпорядження майном та коштами такого товариства шляхом укладення кредитних договорів належить до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Отже, укладення додаткової угоди могло бути здійснено директором ТОВ "Інновейшн Мультимедіа" не інакше як за наслідками прийняття загальними зборами учасників такого товариства відповідного рішення про зміну істотної умови кредитного договору та надання відповідних повноважень директору на укладення додаткової угоди для цього.
Як встановлено судом, доказів прийняття будь-яких рішень загальними зборами учасників ТОВ "Інновейшн Мультимедіа" щодо уповноваження директора на вчинення додаткової угоди щодо внесення змін до істотних умов кредитного договору, зокрема, в частині зміни терміну повернення кредиту, матеріали справи не містять, а позивачем заперечується факт його прийняття.
У відповідності до абз. 1, 2, 3 п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Тобто, при розгляді спору щодо визнання правочину недійсним, суд в першу чергу повинен встановити чи був такий правочин укладений.
Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Таким чином, зміна такої істотної умови кредитного договору як термін повернення кредиту була можлива виключно за наявності належним чином оформленої волі учасників (власників) ТОВ "Інновейшн мультимедіа" у вигляді прийняття ними відповідного рішення та складення протоколу. Однак, як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідних дій.
Враховуючи заперечення позивача щодо укладення оскаржуваної додаткової угоди та відсутність доказів, які б підтверджували існування дійсних намірів останнього на зміну умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту укладення між сторонами оспорюваної додаткової угоди.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів реального існування оспорюваної додаткової угоди між ТОВ "Інновейшн мультимедіа" та ПАТ КБ "Приватбанк" до кредитного договору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 28.11.2016 до кредитного договору №4И16105Г від 31.10.2016.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання додаткової угоди недійсною та зазначає, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейшн Мультимедіа" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/18223/17 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18223/17.
Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2018.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді Ю.Л. Власов
С.І. Буравльов