пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
12.03.2018 справа № 908/2053/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: При секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивача:не з»явились
від відповідача:не з»явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від ухвалене12.12.2017 р. (повний текст 18.12.2017 р.) в м. Запоріжжі
по справі№908/2053/17 (суддя: Проскуряков К.В.)
за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок», м. Мелітополь, Запорізька область стягнення 8 225,13 грн.
У жовтні 2017 р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось з позовною заявою №14/4-540 від 22.09.2017 р. до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок», м. Мелітополь, Запорізька область про стягнення боргу у загальній сумі 8 225,13 грн., у тому числі пені у сумі 7 677,65 грн., трьох процентів річних у сумі 412,01 грн., інфляційних втрат у сумі 135,47грн. та судового збору за подання позову.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 29.12.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №1369/15-БО-13. На виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідача протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2015 р. природний газ на загальну суму 317 611,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем за поставлений природний газ, позивач нарахував пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору у розмірі 7 677,65 грн., 3% річних у розмірі 412,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 135,47грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2017р. (повний текст оформлено і підписано 18.12.2017 р.) у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.93-96).
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось з апеляційною скаргою №14/4-1134 від 14.12.2017р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2017 р. у справі №908/2053/17 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» судові витрати (а.с. 105-108).
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», та процесуального права а саме, ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.
Також, вважає, що суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково посилається на ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Стверджує, що Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості.
Також, апелянт посилається на статтю 1 та частину 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та на ст. 1-3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Попков Д.О., Мартюхіна Н.О. (а.с.103).
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2018р., керуючись ст. 262 Господарського процесуального кодексу (у новій редакції) було відкрито апеляційне провадження по справі №908/2053/17. Зобов'язано учасників справи до 30.01.2018 р. включно надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (а.с.104).
30.01.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від ОСББ «Дружний будинок», м. Мелітополь, Запорізька область надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України», в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ОСББ «Дружний будинок» на рішення про стягнення інфляційних затрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання. Рішення по справі №908/2053/17 (а.с.117-119). Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи даний відзив.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 р., керуючись ст.ст. 234,267,268,270 Господарського процесуального кодексу України, було призначено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2017 р. по справі №908/2053/17 до розгляду. Повідомити учасників справи про те, що розгляд справи відбудеться 12.03.2018 р. о 15 год. 00 хв. (а.с.122).
Відповідно до п.9 розділу ХI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Учасники справи (представники сторін) в судове засідання 12.03.2018 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися. В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення які повернулися до Донецького апеляційного господарського суду з відміткою: “-за закінченням встановленого строку зберігання”, «-інші причини, що не дали змоги виконати обов»язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с.116,123).
Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №905/2510/17 без участі учасників справи.
Відповідно до п.3 ст. 222, ст. 223 ГПК України (у новій редакції) складено протокол судового засідання (а.с.124).
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №908/2053/17.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 29.05.14 №14-161 з однієї сторони та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” (покупець) в особі голови правління ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту з другої сторони уклали договір № 1369/15-БО-13 купівлю-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України НАК “Нафтогаз України”, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Пунктом 2.1 договору врегульовано,, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 58,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, згідно з пунктом 3.3 договору.
У пункті 3.4 договору, в редакції Додаткової угоди №5/2 від 22.10.2015 р. визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.
У відповідності до пункту 5.2 договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 7334 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, згідно п. 6.1 договору.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 9.3. договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.
Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, згідно п. 11 договору.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами за вказаним договором були укладені Додаткові угоди до договору №1 від 12.02.2015 р., №2 від 27.03.2015 р., №3 від 27.04.2015р., № 4 від 29.07.2015 р., № 5 від 20.10.2015 р., №5/2 від 22.10.2015 р., № 6 від 02.11.2015 р., №7 від 25.11.2015 р., відповідно до яких змінювалась ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору, порядок та умови передачі газу, проведення розрахунків (а.с.18-25).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2015 р. природний газ на загальну суму 317 611,00 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. на суму 61 967,34 грн. (а.с.26), від 28.02.2015 р. на суму 50 901,77 грн. (а.с.27), від 31.03.2015 р. на суму 62 323,68 грн. (а.с.28), від 30.04.2015 р. на суму 16 022,81 грн.(а.с.29), від 31.10.2015 р. на суму 37 277,66 грн. (а.с.30), від 30.11.2015 р. на суму 34 178,36 грн. (а.с.31) та від 31.12.2015р. на суму 54 939,38 грн. (а.с.32), відповідно до яких відповідачем природний газ прийнято без будь-яких зауважень або претензій. ОСОБА_7 були підписані уповноваженими особами, скріплені печатками підприємств з обох сторін та відповідно до пункту 3.4. договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами по договору.
В матеріалах справи міститься копія виписки операцій по підприємству Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружний Будинок» по Договору №1369/15-БО-13 від 29.12.2014 р. за період з 01.01.2015 р. по 31.07.2017 р., (а.с.34) якою вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі - 22.01.2016 р., однак з порушенням строків встановлених договором.
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1369/15-БО-13 від 29.12.2014 р., а саме проведення оплати вартості природного газу із порушенням строків, встановлених зазначеним договором, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 7.2. договору у розмірі 7 677,65 грн. за кожним окремо актом приймання-передачі, також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 412,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 135,47 грн.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У даному випадку, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
У даному випадку, правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1369/15-БО-13 від 29.12.2014 р.
Матеріалами справи підтверджено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” здійснює діяльність з виробництва теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), що підтверджується ліцензією серії АВ за №466685, виданої 15.10.2010 р.
Відповідно до умов вказаного договору, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.
З 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - Закон України № 1730-VIII).
В преамбулі вищенаведеного Закону України № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону, відповідно до ст. 1 Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії”.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.
Заборона нарахування неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена нормою ч. 3 ст. 7 Закону України № 1730-VIII.
У даній справі, станом на 30.11.2016 р., тобто на дату набрання чинності Законом України №1730-VIII, заборгованість відповідача була погашена у повному обсязі, остаточний розрахунок відповідачем було здійснено - 22.01.2016 р., що підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” нарахував спірні суми після набрання чинності вказаним Законом №1730-VIII та подав позов про їх стягнення до місцевого суду в порушення ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону, таким чином, відсутні правові підстави для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями за періодами січень - квітень 2015р., жовтень - грудень 2015р.
Стосовно посилання ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на те, що на даний час ОСББ “Дружний Будинок” відсутній у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а отже підстави для застосування ч. 3. ст. 7 Закону України №1730-VIII відсутні, судова колегія зазначає наступне.
Заборона нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції за змістом ч. 3 ст. 7 вказаного Закону застосовується з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 30.11.2016 р., а не з дня створення відповідного реєстру, таким чином дані твердження позивача необґрунтовані.
Частиною 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII врегульовано, що не ставиться право ненарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом і виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.
Додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання (не нарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються. Виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру.
Щодо доводів позивача відносно того, що у відповідача відсутня ліцензія на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 29 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” врегульовано, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.
Доводи позивача відносно того, що у відповідача відсутня ліцензія на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, правомірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки відповідачем надано до матеріалів справи відповідну ліцензію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Дружний Будинок” серії АВ за №466685, виданої 15.10.2010 р. зі строком діє до 11.10.2015 р., яка відповідно до пункту 6 Перехідних положень Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” є безстроковою та може бути за заявою ліцензіата, переоформлена відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором № 1369/15-БО-13 від 29.12.2014 р. природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом України № 1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016 р., а саме - 21.01.2016 р.
У даному випадку, до спірних правовідносин застосовані положення Закону України № 1730-VIII, однак позивачем було нараховано відповідачу суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог є обґрунтованим.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що клопотання про застосування строку позовної давності, не підлягає задоволенню як необгркнтоване.
Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2017 року (повний текст 18.12.2017 р.) у справі №908/2053/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції).
Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2017 р. (повний текст 18.12.2017 р.) у справі №908/2053/17 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області області від 12.12.2017 р. (повний текст підписано 18.12.2017 р.) у справі №908/2053/17 залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
У судовому засіданні 12.03.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 14.03.2018 р.
Головуючий суддя: Л.Ф.Чернота
Судді: Н.О.Мартюхіна
ОСОБА_3
Надруковано примірників 4:
1 - позивачу;
1 - відповідачу ;
1 - у справу;
1 - ГСЗ О;