19.03.2018 року Справа № 904/10330/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Вечірко І.О., Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Манчік О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2018 року у справі № 904/10330/17, ухваленого суддею Євстигнеєвою Н.М., повний текст якого складено 25.01.2018р.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Дочірнього підприємства "Західтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
про стягнення 153 488,58 грн.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Західтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення пені у розмірі 143 691,44 грн. та 3 % річних у розмірі 9 797,14 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору №1598/15-БО-4 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014р.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2018 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) в позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що на момент набрання чинності Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі Закон) заборгованість у Відповідача за спожиті енергоносії була погашена. Матеріалами справи доводено те, що на Відповідача поширюється дія вищевказаного Закону, оскільки Відповідач є теплогенеруючою організацією. Імперативними приписами вищевказаного Закону встановлено необхідність здійснення списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності. Позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача зазначених нарахувань на погашену суму боргу суд визнає такими, що суперечать положенням вищевказаного Закону.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що Законом України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачене чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань. Передбачений також і певний порядок списання заборгованості. Учасниками процедури врегулюванні заборгованості є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру. На даний час відповідач не включений до реєстру, списання заборгованості є неправомірним.
Просить рішення суду скасувати і прийняти нове яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є безпідставною.
Господарський суд правильно дійшов висновку, що єдиною умовою для списання неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності Законом. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст.. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановила наступне.
Дочірнє підприємство "Західтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради згідно Ліцензій серії АЕ №291901 та АЕ 273330, виданої Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 28.02.2014р. є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством.
31.12.2014р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством „Західтеплоенерго" комунального підприємства „Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу №1598/15-БО-4 та додаткові угоди до нього (далі - договір).
Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 2088,316 тис. куб. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.п. 2.1., 2.1.2 договору).
Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю три примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.
Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (пункт 5.1. договору).
Відповідно п.п. 6.1, 6.2, 6.3 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.
Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативними перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.
Згідно пункту 11, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу газ протягом 2015 року на загальну суму 17 462 085,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них (а.с. 34-45).
Відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу не виконував. Оплату здійснював не своєчасно.
Факт несвоєчасної оплати відповідачем за спожитий газ підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.
Позивач нарахував та просив стягнути 143 691,44 грн. пені та три відсотки річних у розмірі 9 797,14 грн. за період з 15.01.2016 по 23.02.2016 грн.
Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При прийнятті рішення по справі господарським судом враховано, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі Закон).
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Дана норма Закону чітко визначає підстави списання нарахованої пені, інфляційних, процентів річних, та заборону нарахування даних санкцій це погашення заборгованості до набрання чинності Законом.
Оскільки відповідач погасив заборгованість до набрання чинності Законом (до 30.11.2016р.), то нараховані позивачем пеня, 3% річних підлягають списанню, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на те, що для списання нарахованих пені, інфляційних та процентів річних необхідно включення відповідача до реєстру є безпідставним та суперечить нормам Закону, а саме частині 3 статті 7, яка прямо передбачає списання з дня набрання чинності Законом.
Колегія суддів звертає увагу, що Законом передбачено врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (без урахування суми неустойки, інфляційний, процентів річних) шляхом проведення взаєморозрахунків щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах, яка залишилася непогашеною станом на 01.01.2016р. і є непогашеною на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, та шляхом реструктуризації заборгованості за спожиті енергоносії станом на 01.07.2016р. і яка не погашена станом на 01.12.2016р.
І саме для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом взаєморозрахунків та реструктуризації відповідні підприємства повинні бути включені до Реєстру та укласти Типові договори.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка, інфляційні, проценти річних, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію (ч.3 ст.5, ст..6 Закону).
Стаття 7 Закону регулює порядок списання неустойки, інфляційних та процентів річних нарахованих на реструктуризовану заборгованість за природний газ спожитий станом на 01.07.2016р. та нарахованих на заборгованість за використаний природний газ, яка (заборгованість) погашена до набрання чинності Законом (30.11.2016р.).
При цьому підставою для списання нарахованих санкцій на реструктуризовану заборгованість є повне виконання договору про реструктуризацію (ч.1 ст.7 закону).
Підставою ж списання санкцій нарахованих на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом є саме набрання чинності Законом (ч.3 ст.7 Закону). І списання санкцій з цих підстав не потребує включення підприємства до Реєстру, оскільки, як зазначалося вище, в Реєстр включаються підприємства для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом взаєморозрахунків та реструктуризації.
З наведених підстав апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 24.01.2018 року у справі № 904/10330/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 21.03.2018р.
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ Л.О.Чимбар
__________________ ОСОБА_1