Справа № 444/737/17
Провадження № 2/444/48/2018
12 березня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :
головуючого судді Мікула В. Є.,
секретар судового засідання Будзан Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить, визнати недійсним шлюб, який був зареєстрований 22 липня 1982 року між громадянкою ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_2, актовий запис № 327.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 липня 1982 року було зареєстровано шлюб між громадянкою ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис № 327. Після реєстрації шлюбу, громадянка ОСОБА_4 змінила прізвище на Гапон. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб (виданим повторно) серії 1-СГ № 251080 від 28.06.2015 р.
Зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 являються батьками Позивача та Третьої особи - ОСОБА_3.15 лютого 2016 року померла мати Позивача, ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ № 414456 від 17 лютого 2016 року.
Крім цього зазначає, що ще за життя, ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла все своє майно, ОСОБА_1 та рідному брату - ОСОБА_3. Батько, ОСОБА_2, достеменно про це знав, не заперечував цього, оскільки мав свої особисті доходи та власне майно. Після смерті Матері відкрилася спадщина і позивач з братом звернулися до нотаріуса з відповідними заявами, з метою прийняття такої спадщини за заповітом.Жодних претензій щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті матері, батько, Відповідач у справі, на той час не мав і не міг мати, оскільки він розумів і визнавав, що все майно, яке успадкували його сини належало виключно Матері та придбано було за її власні кошти.
Вказує, що після того, як з братом оформили спадщину, поведінка Відповідача відносно нього з братом різко змінилася і він звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовною заявою з вимогами про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Станом на зараз цивільна справа № 444/2565/16-ц перебуває в провадженні Жовківського районного суду Львівської області.Чому є такими дії відповідача, стало зрозуміло лише тепер, оскільки ОСОБА_2, після смерті Матері у 2017 році зареєстрував шлюб з іншою жінкою. І вочевидь саме ця особа, з корисливих мотивів переконала Відповідача пред»явити позов до своїх же синів.
Крім цього вказує, що будучи ще живою, ОСОБА_6 ОСОБА_5 завжди заявляла, що вона зареєструвала шлюб з батьком лише внаслідок його погроз їй та її батькам. А після реєстрації шлюбу, тобто з 1982 року протягом майже шести років з ним не проживала. І неодноразово зверталася до компетентних на той час органів з заявами про розірвання такого шлюбу.
Стверджує, що на даний час захисниками скеровані запити, до правонаступників цих органів, які здійснюють державну реєстрацію актів цивільного стану громадян та їх архів, з метою отримати копії таких заяв.Крім того, вказане підтверджується поясненнями очевидців подій, які передували укладенню спірного шлюбу. Зокрема свідченнями ОСОБА_6, яка у своїй нотаріально засвідченій заяві вказала, що взаємної згоди на укладення шлюбу між громадянкою ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_2 не було.
Враховуючи вищенаведене, Позивач вважає, що виключно з корисливих мотивів, здійснюючи психологічний тиск на ОСОБА_4, Відповідач змусив її зареєструвати спірний шлюб, а після її смерті перейшов вже до конкретних дій, маючи на меті заволодіти її майном, до якого він жодного відношення не має і не мав.
У зв»язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить такий задоволити.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позові.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях. Крім того, пояснив, що позов є надуманим, оскільки немає жодних підстав для його визнання.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечив в повному обсязі, просить у позовних вимогах відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала думку представника відповідача. Окрім цього вказала, що позовні вимоги позивача заперечує в повному обсязі, просить у позовних вимогах відмовити.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 показав, що одруження з ОСОБА_4 мало добровільний харктер з обох боків. Ті обставини на які вкзує позивач та свідок ОСОБА_6 є неправдивими. За час його подружнього життя його покійна дружина не зверталася з заявами як у суд так і правоохоронні органи з приводу примушування до одруження, а тому позов є повністю надуманим.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 підтримала повністю нотаріально засвідчену заяву від 14.02.2017 року та вказала, що шлюб її сести ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був у кладений під примусом на її думку з боку ОСОБА_2, який бажав увїйти в їх сімю, яка була більш забезпечена.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо даного позову поклався на думку суду.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, та свідків, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
У відповідності до п. 9 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.
Судом встановлено, що 22 липня 1982 року було зареєстровано шлюб між громадянкою ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис № 327. Після реєстрації шлюбу, громадянка ОСОБА_4 змінила прізвище на Гапон. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб (виданим повторно) серії 1-СГ № 251080 від 28.06.2015р.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 являються батьками позивача - ОСОБА_1 та третьої особи - ОСОБА_3. 15 лютого 2016 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ № 414456 від 17 лютого 2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, що ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка - ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 СК України.
Сімейне законодавство містить вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставами для визнання шлюбу недійсним у судовому порядку. Перелік таких підстав наводиться в ст. ст. 22, 24-26 СК України і не підлягає розширеному тлумаченню.
У відповідності до ч. 1 ст. 38 СК України, підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цьогоКодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 40 СК України, встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч. 3 ст. 40 СК України, шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення - ч. 2 ст. 41 СК України.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», визначено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК).
Відповідно до правил ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 264 ч. 1 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, та щоб воля цих осіб була спрямована на створення сім»ї.
Як встановлено судом, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, був зареєстрований 22 липня 1982 року за їхньою взаємною згодою. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі більше 30 років та за час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей, сини ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
Суд критично оцінює надані позивачем та допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_6 пояснення щодо того, що взаємної згоди на укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не представлено будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх тверджень про те, що згаданий вище шлюб було зареєстровано внаслідок погроз. Зокрема позивачем не представлено скеровані запити до компетентних на той час органів заяв ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.
За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним шлюбу, укладеного 22 липня 1982 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки позивачем не представлено доказів про підтвердження недійсності даного шлюбу. Крім того суд враховує, те, що позивачем також не представлено доказів того, що даний шлюб був зареєстрований без вільної згоди одного із подружжя. При цьому суд враховує тривалість шлюбу та наявність спільних дітей.
Зважаючи на те, що судом не встановлено підстав для визнання укладеного сторонами шлюбу недійсним, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним шлюбу слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст. 12, 13, 23, 76, 268, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,-
В задволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя Мікула В. Є.
Повний текст рішення виготовлено 19.03.2018 року.