Справа № 344/3420/18
Провадження № 2/344/2567/18
21 березня 2018 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та спільної праці без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та спільної праці без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Одночасно ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру № 55, яка знаходиться в будинку № 10А по вул. С.Бандери в м. Івано-Франківськ до вирішення спору судом.
Заяву мотивувала тим, що невжиття такого заходу забезпечення може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, оскільки у відповідача на даний момент немає жодних правових перешкод для продажу квартири.
Дослідивши матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суддя дійшов до наступного.
Згідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Проте, позивачем не доведено дійсну ринкову вартість нерухомого майна, на яке вона просить накласти арешт та відповідно не доведено співмірність ціни позову з вартістю предмета забезпечення позову.
Тому, обраний позивачем спосіб забезпечення позову, суд вважає не співмірними із заявленими позовними вимогами.
Крім цього до заяви про забезпечення позову позивачем не додано підтверджуючих документів, що квартира, на яку вона просить суд накласти арешт на даний час належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2
На підставі наведеного, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 149-150,152 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя О.А.Татарінова