Справа № 342/1382/17
Провадження № 1-кп/342/51/2018
21 березня 2018 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090150000192 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, але має заробіток від тичасових робіт по найму, раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України,
ОСОБА_4 ухилився від призову за мобілізацією.
Злочин вчинив за таких обставин.
В зв'язку з здійсненням заходів по мобілізації військовозобов'язаних на виконання Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Указу Президента України № 15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 113-VІІІ від 15.01.2015 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, тобто особою, яка перебуває в запасі для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, 04.06.2015 р. був викликаний мобілізаційним посвідченням (повісткою) в ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військово-лікарської комісії на предмет придатності до військової служби. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 04 червня 2015 р. він за станом здоров'я визнаний придатним до військової служби. Цього ж числа йому було вручено повістку про виклик у військовий комісаріат на 05.06.2015 р. на 7 год. в м. Снятин для подальшого відправлення його у військову частину та попереджено про кримінальну відповідальність за неявку у вказаний у повістці строк. Не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи належним чином повідомленим у встановленому порядку про необхідність прибути у військовий комісаріат, всупереч вимог ст.ст. 1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» з метою ухилення від призову за мобілізацією, ОСОБА_4 без поважних причин 05.06.2015 року не прибув до Снятинсько-Городенківського ОРВК Івано-Франківської області для подальшого проходження служби в Збройних Силах України, тобто, ухилився від призову за мобілізацією. Натомість, 30.07.2015 р. виїхав за межу України в Республіку Італія.
Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, щиро розкаявся та вважає недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідив дані, які характеризують його особу.
Суду ОСОБА_4 показав, що він 04.06.2015 р. пройшов військово-лікарську комісію, за результатами медичного огляду був визнаний придатним до військової служби. Цього ж дня йому давали підписувати розписку щоб з'явитись наступного дня, але тоді він розумів, що підписується про медкомісію. Наступного для він поїхав в м. Київ, де працював, а в кінці липня 2015 р. виїхав у заплановану раніше поїздку за кордон в Італію. Там перебував протягом двох років, повернувся в грудні 2017 р. Перебуваючи в Італії, розмовляючи в 2017р. по телефону з своєю бабою, йому стало відомо про те, що до нього додому приходив слідчий в зв'язку з його ухиленням в 2015 році від військової служби. Тому, повернувшись в грудні 2017 р. в Україну, він звернувся в поліцію. Одночасно пояснив, що в 2015 році він не усвідомлював, що ухиляється від призову за мобілізацією. Це зрозумів набагато пізніше. Про скоєне шкодує, щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати, не застосовувати до нього покарання у виді позбавлення волі.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена, його дії правильно кваліфіковані за ст.336 КК України - ухилення від призову за мобілізацією.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ч.1 ст. 65 КК України, враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, його тяжкість, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання, так як обставин що обтяжують покарання - судом не встановлено.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Кримінального кодексу України злочин, передбачений ст. 336 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, негативно ставиться до скоєного.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Городенківської ЦРЛ не перебуває, раніше не судимий, має заробіток від робіт по найму, проживає разом з матір'ю, бабою та молодшим братом, що стверджено довідкою Чернятинської сільської ради Городенківського району.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, визначає ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України.
Відповідно до положень ч.1 ст. 69 КК України суд за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції відповідної статті Кримінального кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Наявність зазначених вище пом'якшуючих обставин, та дані про особу винного, що обумовлюють його меншу суспільну небезпеку та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дають суду підстави, у відповідності до вимог ч.1 ст.69 КК України, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 336 КК України, у виді штрафу, яке буде необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 10200 (десять тисяч двісті) грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1