Апеляційний суд Житомирської області
Справа №295/9/18 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.
20 березня 2018 року
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Миніч Т.І., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Ковальської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу № 295/9/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 січня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М. в м. Житомирі,
У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 26.03.2013 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого, останній отримав споживчий кредит у сумі 20200 грн зі строком повернення до 26.03.2016. Зобов'язання по вказаному кредитному договору відповідач не виконав та станом на 24.11.2016 утворилась заборгованість у розмірі 20579 грн 51 коп., з них: заборгованість за кредитом - 16288 грн 87 коп., відсотки за користування кредитом - 417 грн 01 коп., комісії - 3873 грн 63 коп. А тому, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 20579 грн 51 коп. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 16 січня 2018 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги товариства. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначає, що суд першої інстанції послався у своєму рішенні виключно на довідку видану АТ «ОТП Банк» від 21.01.2015 про відсутність заборгованості по вказаному кредитному договору, проте відповідачем надано копію довідки належним чином не завіреної, а тому даний доказ є недопустимим по справі, а також, відповідач не надав суду жодного доказу про повне виконання грошових зобов'язань перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було повністю погашено заборгованість перед банком, що свідчить про виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором, а ТОВ «ОТП Факторинг» в свою чергу не надано суду належних та переконливих доказів про те, що має право вимоги саме за кредитним договором №2003189286 від 26.03.2013 року укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна враховуючи таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).
Судом встановлено, що 26.03.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2003189286, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 20 200 грн. зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення кредитних коштів 26.03.2016 року.
Відповідно до п.1.2.1 вказаного договору, банк надає позичальнику строковий кредит у відповідності до умов кредитного договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором та додатком №1 "Графік платежів", що є його невід'ємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору.
За управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений у графіку платежів, що є невід'ємною частиною даного договору ( п.1.4.4).
Згідно п. 3.2 Глави 3 Розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ №174 від 01.06.2011, Банк (філія, відділення) видає з операційної каси готівку національної валюти, зокрема, за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами (видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за результатами дослідження визнані справжніми, тощо).
Вказані кошти були отримані відповідачем, що підтверджується заявою на видачу готівки № 6 від 26 березня 2013 року .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач, в порушення норм закону та умов договору, свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 24.11.2016 має заборгованість в сумі 20579 грн 51 коп., з яких: 16288 грн 87 коп. заборгованість по тілу кредиту, 417 грн 01 коп. - відсотки за користування кредитом, 3873 грн 63 коп. - комісія.
Заперечуючи щодо задоволення позову як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час її перегляду апеляційним судом, відповідач стверджував, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав, на підтвердження чого вказував на наявність довідки про відсутність заборгованості за вказаним кредитним договором.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Так, дійсно, в матеріалах справи міститься довідка, видана АТ «ОТП Банк» від 21.01.2015 про те, що ОСОБА_1 не має заборгованості по кредитному договору №2003189286 від 26.03.2013 року.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору факторингу від 22.12.2014 року, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» передало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» та боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості. Факт передачі права грошової вимоги за договором укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підтверджується витягом з Додатку до договору факторингу № 22/12/2014/1-1 від 22.12.2014 року.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що станом на момент видачі Акціонерним товариством «ОТП Банк» відповідачу вказаної довідки, останній дійсно не мав заборгованості за кредитним договором саме перед АТ «ОТП Банк», що не виключає існування вказаних боргових зобов'язань перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Вказані обставини підтверджуються і довідкою АТ «ОТП Банк» від 14.02.2018 № 010-01-5/49, зі змісту якої встановлено, що на момент укладення договору факторингу (22.12.2014 року) борг ОСОБА_1 перед АТ «ОТП Банк» становив 20579 грн 51 коп., з яких: 16288 грн 87 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 417 грн 01 коп. - відсотки за користування кредитом, 3873 грн 63 коп. - комісія, та не був погашений позичальником.
Натомість 21.01.2015 року ОСОБА_1 вказаної заборгованості перед АТ «ОТП Банк» вже не мав, у зв'язку із уступленням останнім права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Судом апеляційної інстанції роз'яснювалось ОСОБА_1 право надати докази на спростування вимог позивача, якими могли б бути квитанції про погашення кредиту, для чого оголошувалась перерва у судовому засіданні. Проте відповідач таких доказів не надав, посилаючись на те, що квитанцій не зберіг.
Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу .
Аналіз зазначених норм матеріального та процесуального закону у їх взаємозв'язку із встановленими обставинами справи дає підстави дійти висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом встановлені не були, допущені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору по суті, рішення суду першої інстанції, в силу ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухвалення нового - про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 000 грн. понесених судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №2003189286 від 26.03.2013 року в сумі 20 579 грн 51 коп., з яких: 16 288 грн 87 коп. - заборгованість за кредитом, 417 грн 01 коп. - відсотки за користування кредитом, 3 873 грн 63 коп. - комісія.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 4 000 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 21 березня 2018 року.
Головуючий
Судді