Справа № 346/749/18
Провадження № 4-с/346/15/18
19 березня 2018 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Потятинника Ю.Р.,
з участю: секретаря - Васильчук Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї заяву -клопотання ОСОБА_1 про зупинення судом реалізації арештованого майна з публічних торгів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою , в якій просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 по визначенню вартості майна відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від 15.01.2018 року, складеного ТзОВ «ЕКА-Захід» в особі директора ОСОБА_3, оцінювачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк» 243216 грн. 27 коп. заборгованості та визнати протиправним вищевказаний висновок про вартість об'єкта оцінки.
Під час розгляду скарги заявник подав заяву про зупинення судом реалізації арештованого майна з публічних торгів, яку обґрунтовує тим, що 18.03.2018 року головний державний державний виконавець Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУ в Івано- Франківській обл. ОСОБА_2 повідомила на його мобільний телефон про те, що його нерухоме майно (магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою с. Пилипи, вул. Українська, 48 Коломийського району, та земельна ділянка, що знаходиться за цією ж адресою) призначено до реалізацїі на електронних торгах на 21.03.2018 року. Однак він оскаржив неправомірні дії головного державного виконавця Хоцінської Н.Й. саме щодо визначення вартості вищевказаного ним нерухомого майна. Саме по собі оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п.15 постанови від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року №4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності і для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
На даний час суд вправі зупинити стягнення на не тільки підставі виконавчого документу, а також і зупинити реалізацію арештованого майна у разі відсутності у боржника іншого майна.
Так, з 05.10.2016 року введено в дію ЗУ «Про виконавчу службу» від 02.06.2016 року в новій редакції.
Згідно вимог п.п.2,4 ч.1 ст. 34 ЗУ «Про державну виконавчу службу» в діючій на даний час редакції. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності у боржника іншого майна.
Згідно п.2 Розділу ХІ «Порядку реалізації арештованого майна» , затвердженого наказом Міністерство юстиції України від 29 вересня 2016 року №1301/29431 підставою для зупинення електронних торгів ( торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та інші підстави.
Іншого , крім вищевказаного арештованого майна, в нього немає, що підтверджується матеріалми виконавчого провадження і складеним державним виконавцем актом про арешт майна.
Реалізація з прилюдних торгів вказаного майна нанесе йому матеріальну шкоду і протиправно позбавить власності та створить додаткові судові процеси по оскарженню результатів торгів. В нього існують обґрунтовані побоювання, що навіть при задоволенні судом його скарги буде неможливим відновити його порушені права, оскільки його майно може бути реалізоване на електронних торгах до моменту набрання ухвалою суду законної сили. А тому просить зупинити реалізацію з прилюдних торгів арештованого майна .
Суд, дослідивши наявні матеріали, дійшов висновку, що заява про зупинення реалізації з прилюдних торгів арештованого майна безпідставна і в її задоволенні слід відмовити, з таких мотивів.
Так, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
У ст. ст. 149-153 ЦПК України містяться положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Разом із тим ст. 18 ЦПК України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їх права чи свободи.
Згідно зі змістом чинного ЦПК України розгляд таких заяв відноситься до розділу VII. Судовий контроль за виконанням судових рішень.
Разом із тим, згідно з роз'ясненнями пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 15 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року № 4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в старій редакції).
Так, Законом України «Про виконавче провадження» у ст. 34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця у порядку ст. ст. 447, 450, 451ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Отже, у суду не має повноважень задовольняти клопотання ОСОБА_1 - та зупиняти реалізацію майна, а саме: нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) загальною площею 160,8 кв.м., що знаходиться за адресою с. Пилипи, вул. Українська, 48, Коломийського району, та земельної ділянки площею 0,1318 га, що знаходяться за цією ж адресою до вирішення цивільної справи про визнання неправомірними дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_2 по визначенню вартості майна відповідно до висновку про вартість об»єкта оцінки від 15.01.2018 року, складеного ТзОВ «ЕКО-Захід» в особі директора ОСОБА_3, оцінювачів Глід юк Р.І., ОСОБА_5, у виконавчосу провадженні про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РайффайзенБанк» 243 216 грн. 27 коп. заборгованості і визнання протиправним вищевказаного висновку про вартість об»єкта оцінки.
Такого висновку дійшов і Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 296/4819/17 від 25.10.2017р. , який у своєму рішенні зазначив, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції Українита ст. ст. 2, 8 ЦПК України.
У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 07 листопада 2002 року).
Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 149-153ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна, слід дійти висновку, що суди порушують норми ЦПК України та вийшли за межі своїх процесуальних повноважень.
Порушення судами зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного Конституцією України, та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, оскільки ухвала про забезпечення скарги на дії державного виконавця прийнята судом поза межами його компетенції, тому у розумінні цих норм не можна визнати, що ухвала постановлена «судом, встановленим законом».
Зважаючи на те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність, і що відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України; при постановленні оскаржуваних ухвал суди діяли всупереч нормам процесуального законодавства та поза межами своїх процесуальних повноважень, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості касаційного оскарження таких ухвал не є перешкодою для їх перегляду в касаційному порядку, тому що заборона такого перегляду стосується ухвал, постановлених судом у межах своїх повноважень.
Таким чином, оскільки ухвали судів щодо зупинення реалізації майна до набуття законної сили судовим рішенням за результатом розгляду скаргия на дії державного виконавця постановлені попередніми судовими інстанціями з перевищенням передбачених законом процесуальних повноважень, то вони підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247 ч.2, 260, 261, 450ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення реалізації з прилюдних торгів арештованого майна, а саме: нежитлової будівлі (магазину-кафетерію) загальною площею 160,8 кв.м., що знаходиться за адресою с. Пилипи, вул. Українська, 48, Коломийського району, та земельної ділянки площею 0,1318 га, що знаходяться за цією ж адресою, до вирішення скарги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_2 по визначенню вартості майна відповідно до висновку про вартість об»єкта оцінки від 15.01.2018 року, складеного ТзОВ «ЕКО-Захід» в особі директора ОСОБА_3, оцінювачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, у виконавчосу провадженні про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РайффайзенБанк» 243 216 грн. 27 коп. заборгованості і визнання протиправним вищевказаного висновку про вартість об»єкта оцінки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Потятинник Ю. Р.