справа 278/385/18
28 лютого 2018 року м. Житомир Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Грубіян Є.О., розглянув заяву приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та клопотання про відстрочення сплати судового збору, --
Спрямованим до суду клопотанням ПСП "Троянда" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_1 просить відстрочити сплату позивачем судового збору за подання позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Заява обґрунтована тим, що позивача в даний час визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру, що, в свою чергу, не дозволяє сплатити йому судовий збір у визначеному законом розмірі.
Оглянув дане клопотання, приходжу до висновку про залишення його без задоволення з огляду на наступне.
За змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 136 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі", no. 28249/95 від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ЦПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги повідомлені позивачем обставини, приходжу до висновку, що вони не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, а тому клопотання підлягає залишенню без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 136 ЦПК України, суддя, -
Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Є.О. Грубіян