Справа № 293/1208/16-ц
Провадження № 2/293/37/2018
20 березня 2018 року смт Черняхів
Черняхівського районного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Бруховського Є.Б.
секретаря Давиденко Л.П.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про визнання недійсним договору №60/АА-00014.08.2 від 15.07.2008року, -
22.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали повністю. В обгрунтування позову, представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що 15 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Родовід банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №60/АА-00014.08.2, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 12220 доларів США з нарахуванням 14,5% річних за користування кредитом з кінцевою датою повернення кредитних коштів - 15 липня 2015 року. Кредит надано позивачу для придбання автомобіля DAEWOO-FSO, Lanos TF69Y. Вказав, що за своєю природою кредитний договір є споживчим договором.
З метою виконання зобов"язання позичальника за даним договором, 15 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля марки DAEWOO-FSO, Lanos TF69Y, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер АМ 3029АТ .
26 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про внесення змін до п.3.1.1. кредитного договору №60/АА-00014.08.2, а саме: погашення заборгованості за кредитним договором згідно графіку платежів - додатку №2 "Графік погашення заборгованості". Однак, графік погашення заборгованості ОСОБА_1 в день підписання додаткового договору не був наданий , як не був наданий і вподальшому.
Вважав, що відповідач не мав права укладати кредитний договір з ОСОБА_1, з тих підстав, що банк не мав відповідної ліцензії, що надає право видати кредит фізичним особам в іноземній валюті, оскільки банком було відкрито позивачу поточні, карткові чи депозитні рахунки для зарахування кредитних коштів на суму 12220,00 доларів США, не надано на руки позивачу кредитних коштів на сумі 12220 доларів США, відповідно до вимог Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 280, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за №918/9517 в редакції чинній на час укладення кредитного договору.
З вищезазначених підстав, представник позивача вважав, що кредитний договір №60/АА-00014.08.2 укладений між ВАТ "Родовід банк" та ОСОБА_1 необхідно визнати недійсним.
Представник відповідача АТ "Родовід банк" ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи у відсутності представника АТ "Родовід банк", позовні вимоги позивача не визнав та подав письмові заперечення проти позову. В запереченнях проти позову представник відповідача вказав, що позивач пропустив строк позовної давності, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають. Крім того, вказав, що посилання позивача на відсутність відповідної ліцензії банку для вчинення валютних операцій не відповідає дійсності, оскільки АТ "Родовід Банк" 11.10.2004 року Національним Банком України було видано ліцензію №27; при укладенні спірного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами договору, останній особисто підписав договір та не висловлював будь- яких зауважень щодо його змісту; відповідно до заяви ОСОБА_1 про видачу готівки № 1270_11 від 15 липня 2008 року з каси банку "Житомирського регіонального управління" ВАТ "Родовід банк" було видано ОСОБА_112220 доларів США. З цих підстав, вважав, що вимоги позивача є безпідставними та просив відмовити в задовленні позову ОСОБА_1
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до положень Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості (ст.ст. 6,627 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що визначено ч. 1 ст.202 ЦК України. У свою чергу зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними (ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст.1055 ЦК України є письмова форма.
Частиною першою ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину, в тому числі наслідків недійсності нікчемного правочину.
Судом встановлено, що 15 липня 2008року між ВАТ "Родовід банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №60/АА-00014.08.2, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 12220 доларів США з нарахуванням 14,5% річних за користування кредитом з кінцевою датою повернення кредитних коштів - 15 липня 2015 року.
Пунктом 1.1 вищезазначеного Договору передбачено, що Банк відкриває не відновлювальну лінію на загальну суму 12220,00 долів США 00 центів терміном по 15 липня 2015 року включно.
Відповідно до п. 1.2. кредитні кошти надаються виключно на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів, а саме: на купівлю автомобіля згідно з договором №7164 купівлі-продажу автомобіля від 11 липня 2008року -12220 доларів США 00 центів та сплату страхових платежів (а.с.9).
Відповідно до п. 1.3 для обліку виданих кредитів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2203600010306.840.00014.
Кредит надається позичальнику готівкою, а у випадку надання кредиту в іноземній валюті здійснюється подальший обов"язковий продаж валюти через касу банку, згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.7.9. вказаного договору , позичальник підписуючи договір , підтверджує, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією, наданою банком про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту наведеного в додатку 1 до вказаного договору.
В матеріалах справи міститься додатковий договір №1 від 28 грудня 2008 року, відповідно до якого сторони внесли зміни до п.3.1.1 кредитного договору № 60/АА-00014.08.2 від 15 липня 2008року, вказаний договір підписаний сторонами (а.с.17).
Відповідно до зави ОСОБА_1 на видачу готівки №1270_11 від 15 липня 2008року з якої вбачається, що з каси банку "Житомирського регіонального управління" ВАТ "Родовід банк" позичальником ОСОБА_1 було отримано 12220,00 доларів США, які відповідно до п.1.3 кредитного договору обліковуються на рахунку № 2203600010306.
Аналізуючи викладене, матеріалами справи доведено, що при укладені оспорюваних угод, між сторонами досягнуто згоди із усіх істотних умов: предмет, ціна і строк договору, умови та порядок їх виконання, порядок оплати, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, угоди укладена в письмовій формі, сторони угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін біло вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Будь-яких належних та допустимих доказів для визнання оспрюваної угоди недійсною позивачем в судовому засідання не надано, а тому суд, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, приходить до висновку, що заявлений позов є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в листопаді 2016 року.
Кредитний договір №60/АА-00014.08.2 був укладений 15 липня 2008 року , таким чином позивач про порушення свого права мав би дізнатися під час ознайомлення та підписання оспорюваного договору.
Представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про застосування позовної давності (а.с.40).
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити через сплив строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 4,12,81,141,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 202,203,215,216, 257-259, 261-267, 638, 1054 ЦК України, Закону України « Про захист прав споживачів», суд ,-
В задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про визнання недійсними договору №60/АА-00014.08.2 від 15.07.2008року - відмовити за безпідставністю вимог.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повний текс рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Головуючий- суддя: Є.Б. Бруховський
Копія:вірно