Справа №295/13645/17
Категорія 49
2/295/691/18
12.03.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Гумен Н.В.,
за участю секретаря Сришевської О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку з навчанням,-
ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, 25.03.1999р.н., який продовжує навчання, в розмірі 1200 грн., починаючи з дня подання позовної заяви і до 01.08.2021 року, з урахуванням індексації, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що син навчається на першому курсі Військового інституту Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка та потребує матеріальної допомоги від батьків, позивачка самостійно не в змозі забезпечувати дитину всим необхіним, відповідач являється його батьком, матеріальної допомоги не надає, хоча має змогу та забов'язаний це робити.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак надала суду заяву, де позов підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу у її відсутність, проти заочного вирішення справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, оскільки існує сукупність умов, визначених ст. 280 ЦПК України, за яких суд може ухвалити заочне рішення, враховуючи думку позивача, яка у заяві вказала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється сином ОСОБА_2. (а.с.7)
ОСОБА_3 є курсантом 1 курсу Військового інституту Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, що підтверджується довідкою №1003 від 25.10.2017 року.
Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_3 навчається, починаючи з 01.08.2017 року по 01.08.2021 року. (а.с.9)
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” від 15.05.2006 р. обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України і вказаного роз'яснення Пленуму Верховного Суду України обов'язок щодо утримання повнолітніх дочки, сина виникає за умови їх потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням. Таким чином, особа не в усіх випадках є обмеженою у зв'язку з навчанням в можливості заробляти кошти для власного забезпечення. Тому в разі спору така потреба має бути встановлена судом. Потреба в матеріальній допомозі має бути пов'язаною з навчанням.
Відповідно до положення статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до положення статті 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзиву не подав та не скористався своїм правом оспорити заявлену суму аліментів, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.
Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що повнолітня дитина навчається на державному замовленні, при цьому несе витрати пов'язані із навчанням, на проживання в гуртожитку, витрати на харчування, одяг, отже перебуває та потребує утримання від своїх батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є працездатного віку, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, тому в сукупності оцінених судом доказів, матеріального становища позивачки, яка потребує допомоги у зв'язку з навчанням сина, суд приходить до висновку, що є всі підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліменти у розмірі 1200 грн. щомісячно.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена позивачка при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 182, 191, 199, 200, 201 СК України, ст. ст. ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину у зв'язку з навчанням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 21.11.2017 року та до 01.08.2021 року, тобто до закінчення ОСОБА_3, 25.03.1999р.н. навчання в Військовому інституті Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка, але не довше, ніж до досягнення ним 23-х річного віку.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).
Відповідач: ОСОБА_2 (адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2).
Повне судове рішення складено 14.03.2018 року.
Суддя