20 березня 2018 року справа №431/3921/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 січня 2018 р. у справі № 431/3921/17 (головуючий І інстанції Колядов В.Ю.) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Старобільської районної ради Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, як незаконного,-
29.08.2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Старобільської районної ради Луганської області, в якому з урахуванням уточнення просили: визнати неправомірними дії Старобільської районної ради сьомого скликання двадцятої сесії; скасувати рішення Старобільської районної ради сьомого скликання двадцятої сесії № 20/1 від 10.08.2017 року, як незаконне (а.с.2-6, 53-57, 68-72).
Вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а саме ст. 72, п.4, 17 ч.6 ст. 55, п.5, 29 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), якими врегульовано питання про звільнення голови ради та висловлення недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації. Конкретизувати, розширювати чи тлумачити встановлений порядок може лише Верховна Рада України. У порушення ст. 47 Закону № 280/97-ВР та Регламенту Старобільської районної ради сьомого скликання (далі - Регламент) комісія з питань депутатської діяльності, законності та інформації, не розглядала пропозиції щодо змін та доповнень до Регалменту, не розробляла проект рішення ради та не готувала висновки та рекомендації з цього питання. Також, у порушення п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), проект рішення не було оприлюднено.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 січня 2018 року в задоволені позовних вимогах відмовлено (а.с.136-139).
Позивачі та їх представник, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просили судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що законодавством не вказано події чи обставини та терміни висловлення вимоги про звільнення голови ради чи висловлювання недовіри голові місцевої державної адміністрації. Натомість оскаржуване рішення пов'язує можливість винесення питання про звільнення голови ради лише один раз на рік за результатами його звіту та у разі підтвердження рішенням ради негативних результатів його роботи, чим обмежується право депутатів від загального складу ради виносити на вирішення ради питання про звільнення голови ради протягом звітного періоду. Таке право порушується і тим, що таке питання про звільнення голови ради може бути внесено або не внесено на розгляд ради у передбаченому регламентом порядку. Зазначені питання врегульовані ст. 72, п.4, 17 ч.6 ст. 55, п.5, 29 ч.1 ст.43 Закону № 280/97-ВР. У порушення п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) проект рішення не було оприлюднено. Також, суд не розглянув нові уточненні позовні вимоги та зазначив старі позовні вимоги.
Від Старобільської районної ради Луганської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.
Першим заступником голови, в.о. голови райдержадміністрації Старобільської районної державної адміністрації Луганської області листом від 31.07.2017 року № 1745, звернувся до голови Старобільської районної ради з проханням внести зміни до Регламенту Старобільської районної ради сьомого скликання, а саме: пункт 2.14.11 вважати пунктом 2.14.12, а пункт 2.14.11 викласти в такій редакції: «Згідно частини 29 пункту 1 статті 43 недовіра голові районної державної адміністрації, може бути висловлена за результатами його звіту та оцінки його діяльності за відповідний звітний період, у разі підтвердження негативних результатів його роботи», далі за черговістю по тексту, пункт 3.3.4 Регламенту викласти у наступній редакції: «У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування за результатами звіту голови ради та оцінки його діяльності за відповідний звітний період, у разі підтвердження рішення ради негативних результатів його роботи», пункту 3.3.5 Регламенту викласти у наступній редакції: «Питання про звільнення голови ради на вимогу не менш третини депутатів за відповідного рішення ради може бути внесено або не внесено на розгляд ради у передбаченому регламентом порядку» (а.с.86).
Відповідно до подання депутатів Старобільської районної ради сьомого скликання до голови ради, останні просили не включати в порядок денний засідання сесії районної ради питання «Про звільнення голови Старобільської районної ради» та внести зміни до Регламенту. Подання підписано 17 депутатами (а.с.87).
Згідно пояснювальної записки до проекту рішення «Про внесення змін до регламенту Старобільської районної ради» до п. 2.14.11, згідно з Регламентом (п.3.3.4) голова районної ради у своїй діяльності є підзвітним раді. Голова районної ради звітує перед радою про свою діяльність не менше одного разу на рік (п.3.3.6). У разі недбалого ставлення до виконання своїх обов'язків і негативної оцінки своєї діяльності за звітний період, голова районної ради може бути звільнений з посади радою (п.3.3.5). Питання про звільнення голови на вимогу не менше третини депутатів від загального складу ради може бути винесено на розгляд ради у передбаченому Регламентом порядку (п.3.3.5, п.2.10). За наполяганням депутатських фракцій. Постійних комісій, депутатів відхилені питання порядку денного ставляться на голосування. Вони можуть вноситися до порядку денного за підтримкою більшості депутатів від загального складу ради (п.2.10.4). Проект рішення приймається за основу (п.2.14.3). пропозиції, поправки, зауваження до проекту рішення, подаються у секретаріат сесії (2.14.4). За результатами голосування усіх поправок голосується кожен пункт, стаття, а потім проект в цілому (2.14.8) (а.с.88).
Відповідно до рішення Старобільської районної ради сьомого скликання на двадцятій сесії 10 серпня 2017 року розглянувши лист Старобільської районної державної адміністрації № 1746 від 31.07.2017, відповідно до п.1, 2 ст.72, п.4,17 ст.55, п.5 ч.1 ст.43 Закону № 280/97-ВР, рада прийняла рішення № 20/1 , яким внесено зміни до Регламенту Старобільської районної ради сьомого скликання, а саме: 1.1. пункт 2.14.11 вважати пунктом 2.14.12, а пункт 2.14.11 викласти в такій редакції: «Згідно частини 29 пункту 1 статті 43 недовіра голові районної державної адміністрації, може бути висловлена за результатами його звіту та оцінки його діяльності за відповідний звітний період, у разі підтвердження негативних результатів його роботи». І далі за черговістю по тексту. 1.2. пункт 3.3.4. Регламенту викласти у наступній редакції: «У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування за результатами звіту голови ради та оцінки його діяльності за відповідний звітний період, у разі підтвердження рішення ради негативних результатів його роботи». 1.3. пункт 3.3.5. Регламенту викласти у наступній редакції: «Питання про звільнення голови ради на вимогу не менш третини депутатів за відповідного рішення ради може бути внесено або не внесено на розгляд ради у передбаченому регламентом порядку». Вказане рішення не відповідає правовому акту віщої юридичної сили, тобто ст. 72, п. 4, п.17 ч. б ст. 55, та п. 5, п. 29 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і має бути визнаним судом нечинним (а.с.7,90).
Згідно протоколу чергової 20 сесії Старобільської районної ради сьомого скликання від 10.08.2017 року, на сесії було запропоновано проект порядку денного: 1 Про внесення змін до Регламенту Старобільської районної ради сьомого скликання; 2 Про передачу з балансу відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації на баланс Старобільської районної ради комплексу будівель за адресою: м. Старобільськ, кв.Дружби, 1а; 3 Про внесення змін до рішення Старобільської районної ради від 12.05.2017 року № 17/9. Відповідно до пропозиції ОСОБА_9, запропоновано вилучити перше питання з порядку денного, мотивуючи тим, що питання не розглядалось на засіданні профільної комісії з питань депутатської діяльності, законності та інформації, не було оприлюднено за 20 днів для розгляду проекту рішення на веб-порталі, а також взагалі не було засідання жодної комісії. Порядок денний прийняти в цілому за - 18, проти - 4, утримались - 4. Під час розгляду питання «Про внесення змін до Регламенту Старобільської районної ради сьомого скликання» зазначено, що до районної ради звернувся в.о. голови райдержадміністрації про внесення змін до Регламенту, суть змін полягало в тому, що недовіру голові РДА можна виказати тільки після звіту голови на пленарному засіданні, таку норму запропоновано застосувати для звільнення голови районної ради. Рішення прийнято, за - 18, проти - 3, утримались - 3. Відповідно до пояснень ОСОБА_10, п. 29 ст. 43 Закону № 280/97-ВР до повноважень ради відносить прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, і це не пов'язано зі звітом голови, та це стосується районної держаної адміністрації, а стосовно районної ради цей пункт не діє (а.с.8-14).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, дійшов до висновку, що позивачі не обґрунтували та не довели у суді, саме в чому і з яких саме правових підстав рішення, є незаконним та нечинним й таким , що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, яка саме посадова особа Старобільської районної ради, порушила ст. 72 п.4 , п.17 ч.6 ст.55 , та п.5 ч.1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР при підготовці та прийнятті рішення Старобільської районної ради сьомого скликання двадцятої сесії № 20/1 від 10.08.2017 року.
Колегія суддів, зазначає наступне.
Стаття 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» встановлює, що депутат місцевої ради зобов'язаний, окрім іншого: додержуватись Конституції та Законів України, регламенту ради, брати участь у її роботі, а також виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради, інформувати їх про виконання доручень.
До того ж, частинами 1, 2 статті 19 вказаного Закону зазначено, що депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.
Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос. Депутат місцевої ради, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу (тобто право брати участь в роботі лише з консультативними функціями, інакше кажучи - без права на участь в голосуванні по будь-яких питаннях).
Відповідно до частини 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону: загальний склад ради - це кількісний склад депутатів ради, визначений радою відповідно до закону. склад ради кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку; правомочний склад ради - кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому законом порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради.
Згідно частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів загального складу ради, крім випадків передбачених цим законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з пояснень відповідача, спірне рішення одразу після їх прийняття були оприлюднені на офіційному сайті.
Судова колегія звертає увагу на те, що позивачі є депутатами Старобільської районної ради сьомого скликання, що не запручується сторонами та зазначено в позовній заяві.
Розглядаючи спір по суті заявленого позову, суд першої інстанції виходив з повноважень міського голови та процедурних питань прийняття рішень порядку денного, разом з тим не дав оцінки повноважень депутатів міської ради на звернення до суду з позовом щодо скасування рішень ради.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції на час звернення), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За п.1 ч.1 ст. 19 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції на час звернення) встановлює, що субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
За пунктом 7, 8 ч.1 ст. 4 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року), суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України (в редакції на час звернення) та ч.2 ст.264 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року), право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій
За змістом ч.1, 3 статті 6 КАС України (в редакції на час звернення), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 4 ст.5 КАС України (в редакції з 15.12.2017 року), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Суб'єктивна оцінка порушеного права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення субєктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило застосовується і до оскарження правових актів індивідуальної дії.
Суд першої інстанції при вирішенні даного спору не встановив чи має місце порушення прав позивачів, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Завданням адміністративного судочинства є вирішення публічно-правового спору між сторонами. Рішення суду усуває спірність і в цей спосіб досягається захист прав та інтересів особи. Отже, захист прав - це наслідок вирішення спору, а не завдання суду.
Відповідно до матеріалів справи, стверджуючи про своє порушене право в результаті прийняття оскаржуваного рішення, позивачі не підтвердили його жодними доказами.
Частиною 1, 2, 4, 6 статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.
Рада невідкладно інформує відповідну територіальну виборчу комісію про дострокове припинення повноважень депутата ради.
Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.
Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
До того ж, правовий статус депутата, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності визначається Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».
Зокрема, відповідно до частини 2 статті 2 вказаного Закону депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
За приписами ст. 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.
За змістом частин 1 - 3 статті 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
Частина 4 статті 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначає, що депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради. У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
За приписами п. 30 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.
Враховуючи, що наведеними нормами депутати не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності допущених колегіальним органом шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивачів, як депутатів міської ради. В даному випадку позивачі звернулись за захистом не особистих порушених прав або інтересів як фізична особа, а як особи, наділені депутатськими повноваженнями, які безпосередньо приймають участь в пленарних засіданнях ради.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 січня 2018 р. у справі № 431/3921/17 - залишити без задоволення.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 січня 2018 р. у справі № 431/3921/17 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 20 березня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.
Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова