20 березня 2018 рокусправа № П/811/1557/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененка Я.В.
судді: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (суддя Петренко О.С.) у справі №П/811/1557/16 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , офіцера-психолога військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) капітана ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, -
встановиВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (т.1 а.с.209), просив:
- визнати протиправними дії офіцера-психолога військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 по проведенню та оформленню службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дій тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 по затвердженню акту службового розслідування 20.03.2016 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) капітана ОСОБА_4 №97/1 від 25.03.2016 (Про результати службового розслідування щодо факту неповернення з відпустки військовослужбовців військової частини-польової пошти НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 ).
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на відсутність правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки неповернення у встановлений термін до військової частини, пов'язане з перебуванням позивача на лікуванні, що не було встановлено відповідачами під час проведення службового розслідування, внаслідок порушення процедури проведення службового розслідування.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) капітана ОСОБА_4 №97/1 від 25.03.2016 "Про результати службового розслідування щодо факту неповернення з відпустки військовослужбовців військової частини-польової пошти НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 ".
В іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована встановленими
обставинами справи, які, за позицією суду першої інстанції, свідчать про порушення відповідачами процедури проведення службового розслідування, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення щодо підстав неповернення у встановлений термін до військової частини та їх документальне підтвердження. При цьому, судом було встановлено, що неповернення у встановлений термін до військової частини, пов'язане з перебуванням позивача на лікуванні. З цих підстав суд вказав на необґрунтованість наказу №97/1 від 25.03.2016, який мотивований лише припущеннями щодо підстав неявки позивача до військової частини.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, військова служба А4395 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на дотримання позивачем строків оскарження наказу №97/1 від 25.03.2016. З цього приводу заявник апеляційної скарги вказує на те, що оскаржений наказ було видано 25.03.2016р., а провадження у справі відкрито 22.12.2016р., в той час, як ст..88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовець має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення звернутися до суду. З приводу суті спірних правовідносин відповідач вказує на те, що під час службового розслідування не було встановлено фактів перебування позивача на лікуванні, у зв'язку з чим і було видано наказ, яким не встановлено поважних причин неприбуття позивача до військової частини у встановлений термін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 21.05.2014 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами військової служби у Збройних силах України строком на 3 роки з Міністерством оборони України, в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_5 (т.1, а.с.11-12).
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 №50 від 14.07.2014 р. був направлений для виконання бойових завдань в зону АТО. Безпосередньо в зоні АТО позивач перебував з 16 липня 2014 року по 28 серпня 2014 року.
У зв'язку з отриманою контузією з 12.01.2015 р. по 30.01.2015 р. позивач проходив лікування в Кіровоградському обласному госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни (т.1 а.с.16), з 06.07.2015 р. по 20.07.2015 р. - в КЗ "Центральна міська лікарня м. Кіровограда" , з 27.07.2015 р. по 15.08.2015 р. та з 02.10.2015 р. по 10.10.2015р. позивач проходив курс амбулаторного лікування в КЗ "Поліклінічне об'єднання м. Кіровограда №1".
З 05.11.2015р. по 18.11.2015р. позивач проходив на обстеження у військово - медичний клінічний центр Південного регіону
Згідно свідоцтва про хворобу ВЛК ВМКЦ Південного регіону №2128 від 19.11.2015р., позивач визнаний обмежено придатним до військової служби (т.1 а.с. 15).
В подальшому, в зв'язку з необхідністю проходити лікування позивача направлено до Кіровоградського обласного госпіталю для ветеранів війни, де проходив лікування у неврологічному відділенні з 03.12.2015 р. по 22.12.2015р., а з 22.12.2015 р. по 06.01.2016 р. - у хірургічному відділені цього ж госпіталю.
Крім того, з 11.01.2016р. по 23.01.2016р. позивач проходив лікування в КЗ "Поліклінічне об'єднання м. Кіровограда №1", продовживши лікування до 04.02.2016 р. в амбулаторії №2 КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Кіровограда.
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 11.02.2016р. №43 позивачу надано відпустку з 11.02.2016р. по 21.02.2016р.
Після закінчення терміну відпустки позивач до військової служби не повернувся.
З цих підстав, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №086 від 11.03.2016 року “Про призначення службового розслідування за неповернення з відпустки військовослужбовця військової частини - польова пошта НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 ”., призначено службове розслідування проведення якого доручено офіцеру - психологу військової частини ОСОБА_2 (т.1,а.с.123).
За результатами проведеного службового розслідування, складено Акт службового розслідування, який затверджено т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 ст. лейтенантом ОСОБА_3 20.03.2017 року (т.1,а.с.125).
В акті службового розслідування вказано на встановлений факт неповернення ОСОБА_1 із відпустки до військової частини без поважних причин та зроблено висновок, що ОСОБА_1 не повернувся в розташування військової частини - польова пошта НОМЕР_2 з основної щорічної відпустки за 2016 рік, маючи на меті, можливо, ухилення від проходження військової служби (т.1,а.с.202-203).
25 березня 2016 року командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ОСОБА_4 видано наказ за №97/1 “Про результати службового розслідування щодо факту неповернення з відпустки військовослужбовця військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ОСОБА_1 ” (т.1 а.с.30).
Вказаним наказом ОСОБА_1 визнано таким, що суворо порушив дисципліну, а саме - не повернувся з відпустки до розташування підрозділу 21.02.2016р. та виведено в розпорядження командир військової частини-польова пошта НОМЕР_2 . Встановлено, що описані дії мають ознаки кримінального правопорушення. Визначено, що документи щодо нього необхідно передати до органів досудового слідства для притягнення до кримінальної відповідальності. Припинено виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 , в зв'язку з відсутністю більше трьох діб з 21.02.2016року.”
Частково задовольняючи позов та скасовуючи наказ від 25.03.2016р. за 97/1, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ прийнятий за результатами службового розслідування, яке проведено з порушенням вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, а висновки, які викладені в наказі, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п.84 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Як зазначено вище, підставою для прийняття наказу від 25.03.2016р. за 97/1 стали висновки службового розслідування, проведеного за фактом відсутності на службі солдата ОСОБА_1 .
Згідно із п.85 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» порядок проведення службового розслідування встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.
На виконання вимог Закону наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 за №82 затверджено Інструкцію про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за №385/8984), яка була чинна на час проведення службового розслідування.
Відповідно до пп.2.2 п.2 Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
Згідно із п.3 Інструкції розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Відповідно до пп. 4.3 п. 4 Інструкції № 82 посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось. За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником. У разі ухилення військовослужбовця від проведення бесіди або відмови підписати аркуш бесіди посадовою особою в ньому робиться відповідний запис про відмову.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що вказані вимоги Інструкції щодо проведення службового розслідування відповідачами дотримано не було. Від позивача не було витребувано пояснень з приводу неприбуття до військової частини після закінчення відпустки, не було витребувано документів, які б підтверджували поважність причин не прибуття до військової частини.
Внаслідок чого, в наказі від 25.03.2016р. за 97/1 зроблено необґрунтовані висновки щодо причин неявки позивача до військової частини після закінчення відпустки.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в оскарженому наказі взагалі відсутні встановлені факти причин неявки позивача до військової частини. У вказаному наказі зазначено лише про припущення того, що позивач міг не з'явитися до військової частини із метою ухилення від проходження від військової служби.
Отже, суд першої інстанції правильно вказав на необґрунтованість оскарженого наказу, оскільки як у ньому, так і в акті службового розслідування відсутні будь-які об'єктивні висновки щодо причин неявки позивача до військової частини.
При цьому, судом встановлено, що з 22.02.2016р. до 10.03.2016 року проходив курс амбулаторного лікування в КЗ "Поліклінічне об'єднання м. Кіровограда №1" з діагнозом - поперековий остеохондроз.
З 21.03.2016 р. по 05.04.2016 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ "Центральна міська лікарня м. Кіровограда".
З 18.04.2016 р. по 06.05.2016 р. позивач проходив курс амбулаторного лікування в КЗ " Поліклінічне об'єднання м. Кіровограда №1", однак в зв'язку з погіршенням стану здоров'я був госпіталізований до КЗ "Центральна міська лікарня м. Кіровограда" (період лікування з 31.05.2016р. по 10.06.2016р.).
З 17.06.2016 р. по 04.07.2016 р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ "Центральна міська лікарня м. Кіровограда". За результатами лікування визначено, що працездатність обмежена, рекомендовано направити на ВЛК та МСЕК з метою визначення ступеню працездатності.
З 06.07.2016 р. по 16.07.2016 р. позивач проходив курс амбулаторного лікування в КЗ " Поліклінічне об'єднання м. Кіровограда №1" .
З 27.07.2016 р. по 08.08.2016 р. позивач проходив лікування в терапевтичному відділенні КЗ "Центральна міська лікарня м.Кіровограда". Направлений для вирішення питання працездатності на ВЛК.
Вказані обставини, які свідчать про перебування позивача у лікувальних закладах, були предметом дослідження в адміністративній справі №П/811/1009/16 за позовом ОСОБА_1 до військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) про зобов'язання вчинити дії щодо направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії. За наслідками розгляду вказаної справи судом прийнято постанову від 29.09.2016р. про часткове задоволення позову, яка набрала законної сили.
З посилання на положення ч.1 ст.72 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції), суд першої інстанції правильно вказав на те, що встановлені обставини у справі №П/811/1009/16 не підлягають доказуванню у цій справі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості наказу від 25.03.2016р. за 97/1, у зв'язку з чим суд дійшов правильно вказав на наявність правових підстав для його скасування.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на результати службового розслідування, натомість, вказаним підставам для прийняття оскарженого рішення судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку оскарження наказу від 25.03.2016р. за 97/1, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказує на те, що у відповідності до п.88 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Вказуючи на те, що наказ від 25.03.2016р. за 97/1 фактично є наказом про накладення дисциплінарного стягнення, відповідач зазначає про пропуск позивачем строків звернення до суду з позовом.
В той же час, відповідачем не надано доказів про час повідомлення позивача щодо наявності такого наказу чи ознайомлення з ним. У свою чергу, звертаючись до суду із позовом (07.11.2016р.), позивач клопотав про визнання причин пропуску строку звернення із позовом до суду поважними, оскільки про наявність такого наказу позивач дізнався лише 11.10.2016р. після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №П/811/1009/16 (т.1 а.с.31-32).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, не можливо стверджувати про те, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення із позовом до суду щодо оскарження наказу від 25.03.2016р. за 97/1.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 у справі №П/811/1557/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 20.03.2018р.
Повне судове рішення складено 21.03.2018р.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк