13 березня 2018 року справа № 204/7686/17(2-а/204/265/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військового комісара Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату підполковника Міщенка В.В. на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2017 року в адміністративній справі № 204/7686/17 (2-а/204/265/2017) за позовом ОСОБА_1 до Військового комісара Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату підполковника Міщенка В.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військового комісара Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату підполковника ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову № 2601-П за справою про адміністративне правопорушення від 16.11.2017 року, винесену відповідачем за ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., провадження по адміністративній справі в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, - закрити.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до військового комісара Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 16 листопада 2017 року № 2601-п про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень на ОСОБА_1 , винесену військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.210-1 КУпАП - закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військовий комісар Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату підполковника ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що жодними судовими рішеннями не заборонено проведення перевірок ведення військового обліку військовозобов'язаних на підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності. Зауважено, що зрив проведення перевірки ведення військового обліку військовозобов'язаних на ТОВ «ТРІО» є підривом обороноздатності всієї держави особливо в період проведення антитерористичної операції. Зауважено, що позивачем взагалі не оскаржувались дії службових осіб при проведенні перевірки. Наголошено на тому, що відповідачем було виконано всі дії для забезпечення участі особи у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Звертають увагу на те, що судом першої інстанції було розглянуто справу без відповідача за умови лише однієї неявки останнього до суду 28.12.2017 року.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 01 лютого 2006 року обіймає посаду генерального директора ТОВ «ТРІО» (а.с.30).
18 вересня 2017 року тимчасово виконуючим обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 було складено у відношенні позивача протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого розгляд справи було призначено на 10-00 годину 10 жовтня 2017 року в кабінеті №1 (а.с.14-17).
16 листопада 2017 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 2601-п за справою про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, 29 серпня 2017 року об 11 год. 30 хв. згідно Плану проведення перевірки стану військового обліку і бронювання на підприємствах, в організаціях, установах та органах місцевого самоврядування Чечелівського району на 2017 рік, затвердженого військовим комісаром Центрально-Чечелівського ОРВК та погодженого Головою Чечелівської районної у місті Дніпро ради від 26 жовтня 2016 року, до ТОВ «ТРІО» була направлена комісія Центрально-Чечелівського ОРВК для перевірки стану військового обліку.
Але комісія, згідно припису на право проведення перевірки стану військового обліку за № 2341 від 29 серпня 2017 року, підписаного військовим комісаром Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату та завіреного печатками, для виконання своїх обов'язків не була допущена.
Факт недопущення комісії Центрально-Чечелівського ОРВК на ТОВ «ТРІО» зафіксовано рапортом інспектора Управління патрульної поліції Резніченко - 29 серпня 2017 року, та рапортом голови комісії - заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення майора Марчука Т.С. - 31 серпня 2017 року. 29 серпня 2017 року о 14 год. 00 хв. у приміщенні Центрально-Чечелівського ОРВК, у зв'язку з недопущенням комісії до проведення перевірки стану військового обліку на ТОВ «ТРІО», було складено Протокол про порушення законодавства України керівником вищевказаного підприємства, який не організував і не забезпечив перевірку підприємства комісією Центрально-Чечелівського ОРВК.
Листом за № 2013 від 24 липня 2017 року Центрально-Чечелівського ОРВК керівник підприємства ОСОБА_1 був попереджений про час і дату перевірки, тому недопущення представників військового комісаріату для проведення перевірки військового обліку є нічим іншим, як перешкоджанням виконанню законній діяльності, покладеною на військовий комісаріат державою, за що передбачена відповідальність посадових осіб, а також передбачені штрафні санкції ст.ст. 210-211 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол за № 2601 від 19 вересня 2017 року було направлено на адресу ТОВ «ТРІО» кур'єрською поштою 19 вересня 2017 року і про вручення 20 вересня 2017 року повідомлено об'єктом поштового зв'язку ДКД ДНІПРО з індексом 49501. Станом на 16 листопада 2017 року керівник ТОВ «ТРІО» ніяк не відреагував на повідомлення № 2343 від 29 серпня 2017 року Центрально-Чечелівського райвійськкомату щодо забезпечення виконання законодавства з питань ведення військового обліку військовозобов'язаних та Протокол № 2601 від 19 вересня 2017 року. Нехтування та невиконання норм законодавства України з боку керівника ТОВ «ТРІО» є порушенням ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». На підставі даного адміністративного правопорушення позивача згідно постанови № 2601-П від 16.11.2017 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. (а.с.4-6).
Визнання протиправною та скасування вказаної постанови і зобов'язання закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення і було предметом судового розгляду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що позбавило останнього користуватися правами, передбаченими ст.ст. 268, 271 КУпАП. Крім того, оскаржувана постанова не містить жодних обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вичерпний перелік яких містить ст. 35 КУпАП. При цьому на день розгляду справи судом закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 1 ст. 38 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності:
виконують передбачені законодавством обов'язки у сфері оборони;
сприяють забезпеченню ведення персонального військового обліку військовозобов'язаних і призовників, їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов'язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання;
несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;
забезпечують виробництво оборонної продукції та постачання її за призначенням у встановлені строки та за визначеною номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг.
Статтею 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов'язок підприємств, установ та організацій, серед іншого, сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації; вести облік військовозобов'язаних, резервістів і призовників із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку; надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів.
Тобто, завданням військового обліку на підприємствах є забезпечення військових комісаріатів достовірною та повною інформацією, в тому числі і про призовників, які працевлаштовані на відповідних підприємствах. При цьому, вказаними законодавчими нормами забезпечено можливість отримання військовими комісаріатами інформації, необхідної для ведення персонально-якісного обліку призовників та військовозобов'язаних, проведення на його основі призову громадян України на строкову військову службу.
За приписами п. 81, 82 постанови КМУ від 07.12.2016 року № 921 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних» районні держадміністрації, міські ради у взаємодії з районними (міськими) військовими комісаріатами відповідно до планів, затверджених їх розпорядженнями або рішеннями, проводять перевірку органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, що перебувають на території їх відповідальності. Органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, які здійснюють бронювання військовозобов'язаних та в яких працюють призначені в команди на воєнний час військовозобов'язані, перевіряються один раз на рік. Решта органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряється один раз на три роки. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок стану військового обліку призовників і військовозобов'язаних та звіряння облікових даних з даними районних (міських) військових комісаріатів.
Посадовим особам із складу комісії, що проводять перевірку стану військового обліку, вручаються підписані відповідними керівниками та завірені печатками приписи на право проведення перевірки стану військового обліку (додаток 29) та затверджується план їх роботи.
У відповідності до частини 1 статті 235 КУпАП, військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Так, протокол у справі про адміністративне правопорушення містить дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 10 жовтня 2017 року о 10:00 год. (а.с.16).
В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів вручення позивачу вказаного протоколу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події чи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24 червня 1988 року з наступними змінами і доповненнями "Про практику розгляду судами скарг на постанови по справах про адміністративні правопорушення" суд, розглядаючи такі справи, повинний перевірити:чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки провини, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність і його провина в його здійсненні; чи не сплинув строк для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), що виносив постанову про тяжкість скоєного правопорушення і наявність обтяжуючих обставин; чи накладене стягнення з урахуванням пом'якшуючих обставин, майнового положення особи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 268 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
За приписами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
В той же час, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена 16 листопада 2017 року (а.с.4).
Заявником апеляційної скарги зауважено, що у зв'язку з неявкою позивача на розгляд справи з 10 жовтня 2017 року було перенесено на 16 листопада 2017 року, разом з тим, відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи.
При цьому судом апеляційної інстанції не береться до уваги копія фіскального чеку від 19.09.2017 року про відправлення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 4900054867234, яка міститься в матеріалах справи, оскільки з останнього не видається за можливе встановити конкретну особу, яка отримала дане відправлення, та адресу отримувача.
Отже, дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 1 КУпАП, що позбавило останнього можливості користуватися правами, передбаченими ст. 268, 271 КУпАП, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, натомість, відповідачем справа про адміністративне правопорушення відносно позивач була розглянута майже через два місяці після склаення протоколу від 18.09.2017 року, а саме 16.11.2017 року.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Аналіз змісту вказаної правової норми свідчить, що обчислення строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за правопорушення розпочинається з моменту вчинення такого порушення.
Як підтверджено матеріалами справи, зазначені відповідачем порушення щодо не допуску посадових осіб відповідача до перевірки відбулись 29.08.2017 року та вказане порушення не є триваючим.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності (16.11.2017 року) сплинув встановлений ст. 38 КУпАП двомісячний строк накладення адміністративного стягнення.
Щодо доводів апелянта відносно не дослідження судом першої інстанції наявності в діях особи, що притягалась до адмінітсративної відповідальності, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Відносно посилання апелянта на рішення у справах № 766/16302/16-а, № 565/1613/17, в яких висловлена правова позиція в подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що останні не є рішеннями в розумінні ч. 3 ст. 291 та ч. 5 ст. 353 КАС України, а відповідно не мають обов'язкового характеру при розгляді даної справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військового комісара Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату підполковника Міщенка В.В. - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2017 року в адміністративній справі № 204/7686/17 (2-а/204/265/2017) - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає у відповідності до приписів ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанову підписано складом суду 13 березня 2018 року.
Головуючий суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко