15 березня 2018 рокусправа № 804/420/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.
судді: Мельника В.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (суддя: Степаненко В.В.) по адміністративній справі № 804/420/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач ОСОБА_1І 16.01.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить скасувати винесені відповідачем 11.08.2016 року податкове повідомлення - рішення №0012341304, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 69 552,31 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17 898,08 грн.; податкове повідомлення - рішення №0012351304, яким до нього застосовано штраф в розмірі 510 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована неправомірністю висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесених відповідачем податкових повідомлень - рішень стосовно збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій за не подання звітності. Зазначені податковим органом доводи щодо надання позивачем у квітні 2013 року послуги з ремонту квартири, в обхід умов передбачених для другої групи платників єдиного податку та не перехід на загальну систему оподаткування є безпідставними.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи, згідно реєстраційних даних видами господарської діяльності якого є: КВЕД 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (а.с.76).
ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу №375 від 23.06.2016 року у період з 15.07.2016 року по 21.07.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт №1604/142/04-03-13-04/ НОМЕР_1 від 01.08.2016 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи, зокрема: п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності на загальну суму 69 552,31 грн., в т.ч.: за 2014 рік - 54 467,39 грн., за 2015 рік - 15 084,92 грн.; пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 та пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України, в частині неподання податкових декларації про майновий стан і доходи за І кв. 2014 року, 2014 рік, 2015 рік.
На підставі висновків акту перевірки ОСОБА_2 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області 11.08.2016 року винесено податкове повідомлення - рішення №0012341304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 69 552,31 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17 898,08 грн.; податкове повідомлення - рішення №0012351304, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 510 грн.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги в цій частині без задоволення, на підставі чого ОСОБА_1І звернувся до суду.
Приписами п. 121.1 ст. 121, п.177.1, 177.2, 177.5. ст. 177, п.291.2 - 291.4 ст. 291, п.292.1 ст. 292, 293.2 ст. 293, п.294.1 ст. 294, п.296.2 ст. 296, п. 298.2.3 ст. 298, п. 293.2 ст. 293 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Доходом платника єдиного податку є: для фізичної-особи підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати.
Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, місячні авансові внески, визначені п.295.1 ст.295 цього кодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник не допустив перевищення протягом року обсяг доходу, визначеного к п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п'ятої групи.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало встановлення податковим органом факту здійснення ОСОБА_1 послуг по ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1, на суму 2 500,10 грн., що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2014 року по цивільній справі №201/6343/13-ц(провадження №2/201/1980/2013),що набуло законної сили, актом здачі - прийняття робіт від 12.04.2013 року, товарним чеком (а.с.55, 63), тобто виду діяльності, який не зазначено у свідоцтві платника єдиного податку позивача.
Позивач не спростував належними та допустимими доказами надання ним послуг по ремонту квартири за вищезазначеною адресою та отримання коштів за ремонт квартири.
Перехід на загальну систему оподаткування відповідно до вимог п. 298.2.3 ст. 298 ПК України позивачем не здійснено, зазначений дохід на підставі ст. 177 ПК України не оприбутковано, відповідну звітність про отримані доходи не подано.
Викладене свідчить про правильність висновків податкового органу щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 69 552,31 грн., штрафними (фінансовими0 санкціями в розмірі 17 898,08 грн., та застосування штрафу на підставі п.121.1 ст. 121 ПК України за не подання податкової звітності в розмірі 510 грн., відповідно до винесених відповідачем податкових повідомлень - рішень №0012341304, №0012351304 від 11.08.2016 року.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року по адміністративній справі № 804/420/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 20 березня 2018 року.
Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: А.В. Шлай