13 березня 2018 року справа № 211/5178/17(2-а/211/260/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.,
суддів: Кругового О.О. Прокопчук Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2017 року (суддя Сарат Н.О.), ухвалену в м. Кривому Розі, в адміністративній справі № 211/5178/17 (провадження 2-а/211/260/17) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі лейтенанта поліції ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову УПП м. Кривого Рогу від 23.07.2017 року № БР 424052, складену лейтенантом поліції ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 про адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на те, що адміністративні правопорушення він не скоював, при складанні спірної постанови не був присутній. Автомобілем Lexus ES 350, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 ніколи не керував, Правил дорожнього руху не порушував, 23.07.2017 року на місці вчинення правопорушення присутній не був.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норма матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник стверджує, шо суд першої інстанції не намагався аналізувати справу і давати відповіді на конкуренцію норм права в її фабулі, а вирішив просто погодитися з позицією відповідача. Відсутність доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.
Розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження на підставі статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
23 липня 2017 року відповідачем було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 122 ч. 2, ст. 126 ч. 1 КУпАП, у вигляді
штрафу в розмірі 850 грн., в постанові Серії БР № 424052 було вказано, що водій ОСОБА_1 23.07.2017 року приблизно о 01-30 год. в м. Кривому Розі по вул. Пушкіна, 82, керуючи транспортним засобом LEXUS ES 350 в темну пору доби їхав з неввімкненим ближнім світлом фар, при цьому не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 9.1 та 2.1 а ПДР України, порушення зафіксоване на Боді камеру № 00069. За вчинене адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення. Постанову було отримано 23.07.2017 року ОСОБА_1, про що останній поставив свій підпис.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а причин для поновлення строку судом не встановлено.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 розглядався судом першої інстанції за нормами Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-ІУ, який діяв до 15.12.2017 року (КАСУ № 2747-ІУ). Згідно частини статті 99 цього Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Відповідно до частини 1 статті 100 КАСУ № 2747-ІУ адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином, з метою перевірки дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду суд першої інстанції мав з'ясувати, коли позивач отримав постанову у справі про адміністративне правопорушення. У випадку подачі адміністративного позову з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції повинен був з'ясувати причини пропуску зазначеного строку і, при наявності підстав, підтверджених відповідними документами (матеріалами), визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, постановивши відповідну ухвалу, або залишити адміністративний позову без розгляду.
Відмовивши у задоволенні адміністративного позову з підстави пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції порушив наведені вище приписи Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-ІУ.
Крім того, позивач наполягає на тому, що він не був присутній при складанні спірної постанови, в якій зазначені ініціали іншої особи - «В.І.». Пояснення, які залучені до матеріалів адміністративної справи в якості доказу, він не писав та не підписував, а про наявність спірної постанови дізнався у листопаді 2017 року від державного виконавця.
В оскарженій постанові суд першої інстанції вказує на те, що на відеозапису, наданого відповідачем, чітко вбачається, що правопорушник - це ОСОБА_1, в не інша особа. Про отримання спірної постанови 23.07.2017 року свідчить підпис позивача в цій постанові. Неправильне зазначення у ній дати народження позивача, як 01.19.1982 року, суд визначив, як помилку, яка не змінює суті справи. Позицію позивача, який заперечував свою присутність при складанні спірної постанови, суд розцінив «не інакше, як нівелювання дії та призначення Кодексу України про адміністративні правопорушення та ухилення від відповідальності, адже на відео вбачається, що саме він ОСОБА_1 є правопорушником по вказаній справі».
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
по-перше, обов'язок по доведенню правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову, як це передбачалось статтею 71 КАСУ № 2747-ІУ;
по-друге, відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від визнання обставини подій адміністративного проступку та участі в його скоєнні, є правом особи і не може розцінюватись, як «ухилення від відповідальності»;
по-третє, до моменту набрання законної сили постановою про притягнення особи до адміністративної відповідальності, вона не може вважатись «правопорушником».
Крім того, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статі 70 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (частина 1 статі 80 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на виконання приписів частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду першої інстанції наданий відеозапис з портативного відеореєстратора, який використовується на підставі статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Зазначений вище відеозапис, який досліджений колегією суддів, містить відеофіксацію того, як чоловік під диктовку інспектора поліції пише пояснення. При цьому, на відеофікції, яка не була безперервною, не відображено момент зупинки автомобіля, його номерний знак, а також тієї обставини, що особа, яка була за кермом автомобіля, назвала своє прізвище, ім'я та по-батькові, пред'явивши документ, що посвідчує особу.
ОСОБА_1 стверджує, що 23 липня 2017 року він не був присутній на місці події, адміністративне правопорушення не скоював, пояснення не писав. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав копію постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення № 216/3582/17 (провадження 33/774/11/К/18). Під час розгляду справи було встановлено, що 23 липня 2017 року інспекторами поліції був зупинений автомобіль «LEXUS ES 350», яким керував ОСОБА_4, який назвався іменем свого молодшого брата - ОСОБА_1. Зазначені обставини були встановлені на підставі показань свідків - інспекторів поліції ОСОБА_2, ОСОБА_5, які підтвердили складання протоколу щодо особи, яка назвалась ОСОБА_1 Крім того, зазначені свідки в судовому засіданні підтвердили, що особою, яка відмовилась проходити огляд на стан сп'яніння був ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, які схожі між собою, проте за зростом та за формою обличчя мають відмінності. Аналогічні пояснення надав суду інспектор Семенов А.С. За наведених обставин Апеляційний суд Дніпропетровської області закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутності складу злочину.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зазначеній вище адміністративній справі встановлено, що 23 липня 2017 року працівниками поліції був зупинений ОСОБА_4, який назвався ОСОБА_1 Крім протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 23 липня 2017 року працівниками поліції була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № БР 424052. Як встановлено зазначеною вище постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.01.2018 року, до адміністративної відповідальності притягнутий ОСОБА_1, який був відсутній на місці вчинення правопорушення в цей день, що виключає можливість застосування адміністративного стягнення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 317 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2017 року в адміністративній справі № 211/5178/17 (провадження 2-а/211/260/17) - скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 850 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БР № 424052, винесену 23.07.2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі лейтенанта поліції ОСОБА_2
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: А.В. Шлай
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Т.С. Прокопчук