14 березня 2018 року справа № 804/6149/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача: Олефіренко Н.А.,
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 р. (суддя Дєєв Микола Владиславович) в адміністративній справі № 804/6149/17 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” в особі Уповноваженої особи Фонду з повноваженнями ліквідатора ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить: визнати протиправним віднесення уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ “Банк Михайлівський” переказів коштів, здійснених 19.05.2016 р. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунки № 26202523663602 та № 26203523663601, що належать ОСОБА_2 на загальну суму 152989,31 грн. до категорії правочинів та визнання їх нікчемними правочинами; визнати неправомірною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 щодо не включення рахунків ОСОБА_2 № 26202523663602 та № 26203523663601 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 включити рахунки ОСОБА_2 №26202523663602 та №26203523663601 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, та надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника ПАТ “Банк Михайлівський”, що має право на відшкодування коштів за вкладами; визнати незаконною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і його виконавчої дирекції, що полягає у самовідмежуванні Фонду від діяльності уповноважених осіб Фонду, які є працівниками Фонду і підзвітні йому щодо формування Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до вимог законодавства; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни та доповнення до Загального реєстру відшкодувань для здійснення виплат коштів ОСОБА_2 за її вкладами на загальну суму 152989,31 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року позов задоволено частково, визнано протиправним віднесення уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ “Банк Михайлівський” переказів коштів, здійснених 19.05.2016 р. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунки № 26202523663602 та № 26203523663601, що належать ОСОБА_2 на загальну суму 152989,31 грн. до категорії правочинів та визнання їх нікчемними правочинами; визнано неправомірною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 щодо не включення рахунків ОСОБА_2 № 26202523663602 та № 26203523663601 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 включити рахунки ОСОБА_2 №26202523663602 та №26203523663601 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника ПАТ “Банк Михайлівський”, що має право на відшкодування коштів за вкладами, в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” просить скасувати постанову, постанови нове рішення про відмову у задоволенні позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Зважаючи на те, що сторони та їх представники не з'явилися, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15.10.2015 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством “Банк Михайлівський” укладено договір № 980-026-000001492 банківського рахунку “Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)”, згідно з умовами якого у ПАТ “Банк Михайлівський” був відкритий рахунок № 26202523663602 на ім'я позивача у гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касового обслуговування.
Також, між позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий Центр” 13.04.2016р. укладено договір “Суперкапітал” (Новий) № 980-026-000221169 на підставі якого позивач передав ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий Центр” в користування грошові кошти в сумі 149000,00 грн.
19.05.2016 р. з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий Центр” на рахунок позивача були перераховані кошти в сумі 149000,00 грн. з призначенням платежу “повернення коштів згідно з договором № 980-026-000221169 від 13.04.2016р. та кошти в сумі 3989,31 грн. з призначенням платежу “оплата процентів по договору № 980-026-000221169 від 13.04.2016р.
Постановою Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. № 124-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. №124-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. № 1213 “Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатору банку”, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та призначено ОСОБА_3 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію вказаного банку.
01.06.2016 р. Тимчасовою адміністрацією ПАТ “Банк Михайлівський” складено акт № 2 “Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності.
В акті зазначено про виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності - виконання 19.05.2016 року Публічним акціонерним товариством “Банк Михайлівський” платіжних документів Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційний розрахунковий центр” з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015 973,74 грн.
Відповідно до витягу з Додатку 2 до акту № 2 від 01.06.2016 р., складеного та підписаного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 від 17.10.2017 р., в перелік вкладників, на рахунки яких 19.05.2016 р. здійснені перерахування коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно - розрахунковий центр”, на загальну суму 152989,31 грн.
01.06.2016 р. Тимчасовою адміністрацією ПАТ “Банк Михайлівський” винесено наказ № 42/2, яким затверджено результати перевірки правочинів, викладені в акті № 2 від 01.06.2016 р., відповідно до якого встановлена нікчемність правочинів та застосовано наслідки нікчемності правочинів з подальшим виданням відповідного розпорядження.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності визнання відповідачем нікчемними правочинів, відповідно, відсутності підстав для тимчасового обмеження операцій за рахунками позивача, а також недоведеності наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Статтею 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах “Урядовий кур'єр” або “Голос України” та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
У відповідності до п. п. 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Згідно з п. п. 2, 4 розділу IV Положення Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Таким чином, з метою належного захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зокрема, з метою забезпечення гарантованого Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відшкодування коштів за вкладами, уповноважену особу Фонду наділено правом складати відповідний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку із тим, що правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне володіння майном держави та є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За приписами ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
В силу п. 1 ч. 4 ст. 38 вищезазначеного Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що уповноважена особа Фонду може повідомляти про нікчемність правочину сторони за правочинами (договорами), вчиненими (укладеними) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виключно з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
В даному випадку, відповідачем визнано нікчемними правочини щодо перерахування коштів від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на рахунок позивача.
При цьому відповідачем обґрунтовувано нікчемність правочинів приписами п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, але суду не надано доказів того, що банк уклав правочини (у тому числі договори) з позивачем, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Згідно з п. 4 розділу 2 Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826 від 26.05.2016 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993, до прийняття рішення про виявлення факту нікчемності правочину (договору) Уповноважена особа Фонду може приймати рішення щодо тимчасового обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій, що можуть призвести до зменшення активів банку, втрати майна, збільшення збитків банку, збільшення витрат Фонду тощо, обов'язково повідомивши про таке рішення Фонд. Зазначене рішення може прийматися в межах здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації в банку.
Оскільки відповідачем неправомірно визнано нікчемними вищевказані правочини, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для тимчасового обмеження операцій за рахунками позивача.
Таким чином, уповноваженою особою не доведено наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. За таких обставин слід визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ “Банк Михайлівський” за рахунок Фонду.
Також судова колегія вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача включити позивача до переліку вкладників ПАТ “Банк Михайлівський”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та надати до Фонду додаткову інформацію про позивача для внесення даних про неї до Загального Реєстру вкладників ПАТ “Банк Михайлівський”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Тому колегія суддів вважає, що надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 розд. ІІІ Положення № 14 є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243,311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 р. в адміністративній справі № 804/6149/17- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 16.03.2018 року.
Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак