19 березня 2018 року справа № 311/3376/17(2-а/311/73/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2017 року у справі № 311/3376/17 (2-а/311/73/2017) (суддя Сидоренко Ю.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо недоплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому неоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік в сумі 5360 грн.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2017 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, задовольнивши позовні вимоги.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідач провів виплату йому щорічної допомоги до 5 травня у 2017 році в сумі 1200 грн., в розмірі, який не відповідає положенням ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, застосував положення постанови від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», які є відповідно до закону недійсними в частині обмеження розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2017 році, чим неправомірно порушив його права.
Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.
ОСОБА_1 народився 15 серпня 1975 року, є учасником бойових дій та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується копією відповідного посвідчення. (а.с. 5)
Згідно з листом відповідача від 06.12.2017 року № 01-09/4330, позивачу призначено та виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1200 грн. як учаснику бойових дій, на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» на 2017 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та кошторису управління на 2017 рік. (а.с. 8)
Не погоджуючись з вказаним розміром допомоги, позивач звернувся до суду.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком.
В той же час, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин, пунктом 63 якого розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26 та визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України в рішенні від 03.10.1997 № 4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить прямі застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
З огляду на вказане застосуванню у спірних правовідносинах підлягають положення саме Закону № 79 як такого, що прийнятий пізніше у часі.
Таким чином, із набуттям чинності Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
На виконання наданих повноважень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.04.2017 року № 223 Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, якою встановлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1200 грн.
У рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України, роз'яснено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Обставини внесення змін в законодавство щодо соціально-економічних прав особи були неодноразовим предметом розгляду Європейським судом з прав людини, який, зокрема, в рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Крім того, в ухвалі Європейського Суду з прав людини від 3 червня 2014 року про визнання неприйнятною заяви Великоди до України суд зазначив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися державою, а положення статті 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. (пункти 21, 23).
З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 також зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави; механізм реалізації цих прав може бути змінений державою; зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність права на соціальний захист.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у 2017 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», тобто відповідачем зазначена грошова допомога позивачу правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2017 року у справі № 311/3376/17 (2-а/311/73/2017) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: І.В. Юрко