13 березня 2018 року справа № 333/4696/17(2-а/333/265/17)
головуючий суддя І інстанції - Фунжий О.А.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2017 року у справі № 333/4696/17 (2-а/333/265/17) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними і зобов'язання виплатити грошову допомогу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача під час проведення у 2017 році виплати одноразової щорічної допомоги до 5 травня по ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
стягнути з відповідача одноразову щорічну допомогу до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2017 рік з урахуванням раніше сплачених сум, а саме 6876 грн.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними і зобов'язання виплатити грошову допомогу відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, внесені Законом України від 28.12.2008 року зміни до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» визнані неконституційними, у зв'зку з чим діє попередня редакція зазначеного закону відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України. Наголошено на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені ст.13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району позивачеві виплачена щорічна грошова разова допомога до 5 травня в 2017 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 223 в розмірі 3 100 грн.
Визнання протиправними дій відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги у вказаному розмірі та стягнення сум грошової допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2017 рік і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Кабінет міністрів України уповноважений встановлювати розмір соціальних виплат та застосування відповідачем до спірних правовідносин правових норм постанови Кабінету міністрів України від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» є правомірним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, встановлено виплату інвалідам війни щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №223 від 05.04.2017 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад. Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у такому розмірі: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: II групи - 3100 гривень.
Вказані положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 є також чинними.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У рішенні № 3-рп від 25.01.2012 р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
При постановленні рішення по суті апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує принцип дії закону в часі, відповідно до якого втрата юридичної сили акта (чи певної його норми) пов'язується, зокрема, з прийняттям нового акта, що встановлює інші правила, ніж ті, що були встановлені попереднім актом.
Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, відповідно до постанов від 06.03.2018 року (справа № 562/3109/16-а), від 20.02.2018 року (справа № 331/4506/17).
З огляду на те, що річну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017 рік нараховано та виплачено позивачу у розмірі 3100 гривень, відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 року «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання заявника апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі № 336/8802/14-а, колегією суддів апеляційного суду не приймаються до уваги, оскільки у вказаній постанові спірні правовідносини стосувались періоду за 2014 рік.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2017 року у справі № 333/4696/17 (2-а/333/265/17) - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає у відповідності до приписів ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанову підписано складом суду 13 березня 2018 року.
Головуючий суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко