07 березня 2018 року справа № 804/5841/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача: Олефіренко Н.А.,
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 р. (суддя Букіна Лілія Євгенівна) в адміністративній справі № 804/5841/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену в листі № 3 - 7641/0-4751/6-17 від 11.08.2017 року, у розгляді по суті клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту); зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у місячний термін з моменту набрання даним рішенням законної сили розглянути по суті моє клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки не ґрунтується на положенням земельного законодавства. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що відмова позивачу у задоволенні його заяви узгоджується з приписами ст.188 Земельного кодексу України та пов'язана з тим, що земельна ділянка, відносно якої позивачем порушено питання про відведення у власність, включена до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Зважаючи на те, що сторони та їх представники не з'явилися, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що26 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. До заяви надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти).
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 11 серпня 2017 року № 3 - 7641/0-4751/6-17 повідомило позивача, що на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" від 19.08.2015 р. №898-р земельна ділянка зареєстрована для передачі учасникам АТО.
Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало підставою звернення з позовом до суду.
За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З огляду на вказані норми права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач мав право відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виключно з підстав викладених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Як свідчать встановлені обставини справи, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства вмотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".
Вказані обставини, на позицією відповідача, свідчать про те, що місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413.
З приводу таких мотивів відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що даною Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.
З огляду на предмет регулювання постанови КМУ від 07.06.2017р. №413, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.
Таким чином, враховуючи положення вищенаведених норм Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача не містить інформації про порушення позивачем вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Таким чином, оцінивши підстави відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, які зазначені у листі від 11 серпня 2017 року № 3 - 7641/0-4751/6-17, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такі підстави відмови не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушено права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає зазначити те, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги відповідача, не існує.
На підставі викладеного, керуючись статями 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення
Постанову на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 р. в адміністративній справі № 804/5841/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 07.03.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак