07 березня 2018 року справа № 208/3267/17(2-а/208/215/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача: Олефіренко Н.А.,
суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21 серпня 2017 р. (суддя Івченко Т.П.) в адміністративній справі № 208/3267/17(2-а/208/215/17) за позовом ОСОБА_1 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій, -
У червні 2017 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просить зобов'язати Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік як пенсіонера, витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком з дати припинення - 01.08.2014р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Зважаючи на те, що сторони та їх представники не з'явилися, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 11.04.2017 року представник позивача звернувся до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про взяття на облік як пенсіонера, витребування її електронної пенсійної справи, просив здійснити перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з дати призупинення 01.08.2014р.
Рішеннями відповідача № 2 від 24.04.2017р. в поновленні пенсії відмовлено, зазначено, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу , що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії , а не за місцем реєстрації довіреної особи.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 вказаного Закону встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином колегія суддів доходить висновку про наявність у позивача права на поновлення виплати пенсії за віком незалежно від того, що остання постійно проживає в Ізраїлі.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Пунктом 2.8 Порядку передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Таким чином, заява про поновлення виплати пенсії може бути подана пенсіонером особисто або його законним представником, при цьому заява може бути подана до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що місцем реєстрації позивачки є м. Донецьк, Донецька область.
Будь-яких відомостей щодо проживання (реєстрації) ОСОБА_1 в м.Кам'янське до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю, матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про правомірність відмови відповідача у поновленні виплати пенсії позивачу, адже позивач звернулась до органу, що призначає пенсію, не за місцем перебування на обліку, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 21 серпня 2017 р. в адміністративній справі № 208/3267/17(2-а/208/215/17) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 07.03.2018 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: В.А. Шальєва