27 лютого 2018 року м.Дніпро справа № 335/12687/17(2-а/335/579/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Уханенка С.А.,
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 листопада 2017 р. (суддя Соболєва І.П. ) по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо припинення з 01.03.2016 виплати пенсії протиправними;
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя відновити виплату пенсії з моменту її припинення, тобто з 01.03.2016;
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 листопада 2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.03.2016 по 19.04.2017 включно залишено без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 20.04.2017 задоволено.
Визнано дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії протиправними.
Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з 20.04.2017.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок) грн., присуджено на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (ЄДРПОУ: 41248629, юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2Б).
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 і Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя звернулися з апеляційними скаргами, в яких ОСОБА_1 не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині залишених позовних вимог без розгляду просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя посилаючись на не вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, перебуває на обліку у Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
Відповідно до довідки №2304013412 від 25.08.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО.
25.08.2017 позивач звернувся до відповідача з документами для призначення пенсії з особистою заявою.
Згідно розпорядження органу Пенсійного фонду України від 20.09.2016 року №15224 ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.03.2016 року.
За результатами розгляду адвокатського звернення щодо припинення виплати пенсії позивачу органом Пенсійного фонду листом від 05.10.2017 №12574/05 було повідомлено про припинення виплати пенсії після співставлення баз даних отримувачів пенсій або припинення реєстрації в межах району, за наслідками якого встановлено, що реєстрація ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі призупинена з 01.03.2016 року згідно підпункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року №365.
Посилаючись на невиплату пенсії з березня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності невиплати позивачу пенсії, при цьому залишивши частину позовних вимог без розгляду, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
За приписами ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Нормами ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 органом Пенсійного фонду України розпорядженням від 20.09.2016 року №15224 призначено та нараховано пенсію з 01.03.2016 року на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.08.2016 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Положеннями п.п. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Статтею 12 даного Закону визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин, дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканість України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчинення терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо неправдиві відомості.
Із вищезазначеного вбачається, що для припинення органом пенсійного фонду виплати пенсії тимчасово переміщеній особі законодавцем чітко встановлено підстави, для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Як зазначалося вище, виплату пенсії позивачу було припинено після співставлення баз даних отримувачів пенсій або припинення реєстрації в межах району, за наслідками якого встановлено, що реєстрація ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі призупинена з 01.03.2016 року згідно підпункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року №365.
Проте, статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.
Водночас, приписами п.7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
При цьому, жодних доказів, на підтвердження підстав припинення позивачу виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, як і самого рішення про припинення пенсії відповідачем не надано.
Посилання відповідача в запереченнях та в апеляційній скарзі на витяг з протоколу №10 від 09.03.2017 року комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам УПСЗН по Вознесенівському районі ЗМР не приймаються судом апеляційної інстанції, з огляду на призначення та нарахування позивачу і невиплату позивачу пенсії з 01.03.2016 року розпорядженням датованим 20.09.2016 року. Крім того, згідно вказаного протоколу від 09.03.2017 року прийнято рішення щодо відмову позивачу у відновленні пенсії. А рішення щодо припинення виплати пенсії і щодо скасування довідки від 25.08.2016 року відсутнє.
За таких обставин, з огляду на викладені обставини, висновок суду першої інстанції, щодо безпідставності припинення вплати пенсії ОСОБА_1 є обгрунтованим.
Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.03.2016 року по 19.04.2017 року з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Як вказувалося вище, органом Пенсійного фонду України призначено та нараховано пенсію позивачу розпорядженням від 20.09.2016 року №15224 з 01.03.2016 року.
Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, рішення про припинення виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідачем не приймалось.
Тому, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду та застосування наслідків його пропуску є безпідставним.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити щодо безпідставності стягнення, на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, на користь позивача понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, оскільки органи Пенсійного фонду до 15.12.2017 року були звільнені від сплати судового збору, тому ці витрати необхідно було присуджувати з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 6 ст.139 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При цьому, з огляду на прийняття рішення судом апеляційної інстанції після 15.12.2017 року судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови по суті позовних вимог.
З огляду на положення ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення незначної складності, у зв'язку з чим постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 317, 321, 322, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 листопада 2017 р. - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.03.2016 року.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 року.
Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 41248629, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим