20 березня 2018 року справа № 314/3731/17
провадження №2-а/314/129/2017
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року (суддя - Капітонов Є.М.) у справі №314/3731/17(провадження №2-а/314/129/2017) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області під час проведення виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу у меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»;
2) зобов'язати Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області провести перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2017 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено розмір щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, яка виплачується учасникам бойових дій. Проте, відповідачем, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України, щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачена у значно меншому розмірі, ніж визначено Законом.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що виплата позивачу, як учаснику бойових дій, у 2017 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня правомірно здійснена відповідачем в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з висновком суду про правомірність визначення відповідачем розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, вказує на
те, що грошова допомога має виплачуватися у розмірах, які визначені Законом України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”. Крім цього, заявник апеляційної скарги посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Суду у справі «Кечко проти України, в якому Судом висловлено позицію про те, що орган державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії ЮА №034553, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7).
Згідно довідки УСЗН Вільнянської райдержадміністрації від 28.08.2017 року №05/2948 ОСОБА_1, учасник бойових дій, в квітні 2017 року отримав разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1200,00 грн. (а.с.8).
З наданих до суду першої інстанції письмових заперечень на позов, вбачається, що відповідачем розмір разової грошової допомоги до 5 травня визначено відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Не погодившись з таким розрахунком допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пільги для учасників бойових дій та прирівняних до них осіб визначені у ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Згідно з п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України було установлено, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин”, який набув чинності з 01 січня 2015 року.
Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 1200 гривень.
Зазначені положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року року №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 є також чинними.
Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також, у Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році відповідач правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223.
Посилання заявника апеляційної скарги на практику Європейського суду з прав людини, а саме на рішення Суду у справі Кечко проти України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалося позивачу не з мотивів відсутності коштів, а у звязку з відповідним правовим регулюванням, відповідно до якого повноваження щодо встановлення розміру допомоги, передбаченої ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року по справі №314/3731/17(провадження №2-а/314/129/2017) - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 20.03.2018р.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк