ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2018 року № 826/8476/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Качур І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод модифікованих жирів»
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач), тертя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод модифікованих жирів», в якому просить суд: визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. щодо винесення постанови від 12.06.2017 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №54073881 та зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про поновлення виконавчого провадження №54073881.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 20.07.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 01.11.2017 р.
В судовому засіданні 01.11.2017 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 13.02.2018 р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем протиправно зупинено виконавче провадження, оскільки мораторій, передбачений ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не розповсюджується на вимоги банку щодо звернення стягнення на заставлене майно.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву, в яких Представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що державним виконавцем правомірно зупинено виконавче провадження, оскільки щодо боржника ТОВ «Завод модифікованих жирів» порушено провадження у справі про банкрутство та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що враховуючи факт порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Завод модифікованих жирів» зумовлює обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій.
Суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147- VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Зважаючи на вищевказану норму, представники сторін заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.
Враховуючи клопотання сторін Судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
На підставі виконавчого напису нотаріуса №1737 від 05.05.2017 року, що вчинений згідно іпотечного договору нерухомого майна №7 від 28.04.2011 року, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. відкрито виконавче провадження постановою від 07.06.2017 року ВП№54073881.
Вказаний виконавчий напис передбачає звернення стягнення на заставлене майно, що належить ТОВ «Завод модифікованих жирів та є предметом застави за договором застави нерухомого майна №7 від 28.04.2011 року.
Постановою від 12.06.2017 року Відповідачем зупинено виконання виконавчих дій ВП №54073881 на підставі обставин прийняття ухвали Господарським судом м. Києва від 13.02.2017 року у справі №910/902/17 про порушення провадження про банкрутство ТОВ «Завод модифікованих жирів».
Позивач вважає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства безпідставно винесено спірну постанови, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з приписами статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2017 року порушено провадження у справі №910/902/17 про банкрутство ТОВ «Завод модифікованих жирів» з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Приписами ч.6 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.
З аналізу зазначених норми вбачається, що дія мораторію не поширюється на випадки звернення стягнення на заставлене майно та коли майно у виконавчому провадженні перебуває на стадії продажу.
Водночас, Позивачем до суду не надано жодних доказів того, що заставлене майно перебуває на стадії продажу та не надано відомостей про оприлюднення відповідної інформації в системі електронних торгів.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд прийшов до висновку про правомірність Постанови від 12.06.2017 року ВП№54073881, якою зупинено виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса від 05.05.2017 року №1737.
Крім того, Суд звертає увагу, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2017 р. по справі №910/902/17 визнано вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», які забезпечені заставою майна боржника на суму 2971518155 грн. 04 коп., як кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод модифікованих жирів».
Так, на стор. 5 Ухвали Господарського суду м. Києва від 21.08.2017 р. по справі №910/902/17 зазначено наступне: «Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. 12.04.2014 між кредитором та Приватним акціонерним товариством «Креатив» укладено договір кредитної лінії № 3 з максимальним лімітом кредитування 175 100 000,00 дол. США, з остаточним терміном повернення кредитних коштів 30.12.2017. З метою забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Креатив» за договором кредитної лінії № 3, між боржником та кредитором укладено іпотечний договір № 7 від 28.04.2011, на підставі якого боржник передав в іпотеку комплекс будівель І черги, що розташований в Кіровоградській області в м. Кропивницький, пр-т. Промисловий, 14. Згідно з умовами договору іпотеки боржник та кредитор погодили вартість предмету іпотеки 37 585 097,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті, на дату пред'явлення заяви кредитора становить 1010 316 272,71 грн. Крім того, 22.12.2010 між боржником та кредитором укладено договір застави рухомого майна № 6, на підставі якого боржник передав в заставу рухоме майно, що знаходиться за адресою: Кіровоградській області в м. Кропивницький, пр-т. Промисловий, 14. Згідно умов договору застави, договірна вартість рухомого майна становить 72 959 295,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті, на дату пред'явлення заяви з кредиторськими вимогами становить 1 961 201 882,33 грн. Враховуючи, що Приватним акціонерним товариством «Креатив» не виконує умови договору кредитної лінії № 3, та має заборгованість перед кредитором в розмірі 195 058 201,51 дол. США, 13 742 512,49 Євро та 392 386 550,98 грн., вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до боржника є обґрунтованими, та такими, що забезпечені заставою майна боржника загальною вартістю 2 971 518 155 грн. 04 коп.».
В матеріалах справи міститься Постанова Вищого господарського суду України від 03.10.2017 р. по справі №912/2697/16, з якої вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» включено до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод модифікованих жирів» та надано оцінку вимогам по Кредитної лінії №3 від 12.04.2011 р..
Суд звертає увагу, що Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» включено до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод модифікованих жирів», а отже в даному випадку позовні Позивача до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді І.А. Качур
В.І. Келеберда