Справа № 523/2280/18
Провадження №2/523/2451/18
"21" березня 2018 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Мица А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в м.Одесі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання парва коритсування та зобов'язання укласти договір найму, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право користування квартирою №5 в будинку №15 по вулиці Тихій в м.Одесі та зобов'язати відповідача укласти з ним договір найму на вказану квартиру та відкрити на його ім'я особовий рахунок. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він з 2007 року постійно проживає у зазначеному вище житлі, яке було надано йому у користування його батьками, які проживали у квартирі після смерті наймача ОСОБА_2, померлої у березні 2003 року, на протязі понад 10 років вказане житло використовується ним за призначенням, сплачуються комунальні послуги. На думку позивача, оскільки він постійно проживає у зазначеній квартирі, займається її впорядкуванням, постійно оплачує послуги за користування електричної енергією, комунальні платежі, він набув право користування на вказане житло. Квартира належить місцевим радам, однак відповідач не надає згоди на укладення договору найму, тому позивач вимушений звернутися до суду.
Позивач звернувся до суду із заявою, про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, Ухвалою суду від 20.02.2018 року відкрито спрощене провадження, матеріали справи разом з Ухвалою направлено відповідачеві, які він отримав 21.02.2018 року.
Відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву до суду не надсилав.
З урахуванням розгляду справи у порядку спрощеного провадження без визначення дати судового засідання, підстави для розгляду справи в заочному порядку відсутні.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 понад 10 років, сплачує комунальні послуги, постійно оплачує послуги за користування електричної енергією, комунальні платежі, за час проживання позивач підтримує належний стан квартири, займається її впорядкуванням,при цьому зареєстрований у квартирі №14 цього ж будинку.
Зазначене житло на праві користування перебувало у ОСОБА_2, померлої у березні 2003 року, після смерті якої у квартирі проживали батьки позивача, котрі доглядали з 1997 року ОСОБА_2 та після її смерті залишились безперешкодно проживати у квартирі. У зазначене житлове приміщення позивач переселився у 2007 році та безперешкодно проживає по цей час, іншого житла не має, можливість зареєструватися за місцем проживання без визнання за ним права користування спірним житлом у позивача відсутня.
Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Частина 1 ст.63 ЖК України визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
В силу п.4 ст.3 Закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” №1382-ІУ від 11.12.2003 року, місце проживання є адміністративна-територіальна одиниця, на території якої особа проживає понад шість місяців на рік. Відповідно до ч.2 ст.2 того ж Закону, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
У відповідності зі ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року, який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, при зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року по справі №1-31/2001, положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ураїни від 10 жовтня 1994 року № 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому відсутність прописки не може бути підставою для відмови у визнанні права на користування.
В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” зазначено, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням або ж для відмови їй у цьому.
Термін «житло» в тлумачення Європейського суду з прав людини означає переважно місце, де особа мешкає на постійній основі, проте, цей термін може поширюватись і на місце, де особа мала твердий намір мешкати.
Таким чином, встановлені у судовому засіданні факти дають підстави вважати, що позивач безперешкодно понад 10 років проживає у спірному житловому приміщенні та набув право користування ним, а як наслідок - набув усі права та обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.
Згідно Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради районна адміністрація є виконавчим органом Одеської міської ради та виконує функції уповноваженого органу власника житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади.
З боку відповідача суду не представлено жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на безпідставність пред'явленого позову або спростовував докази, на які посилався позивач в обґрунтування пред'явлених позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають судовому захисту шляхом визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір найму на спірну квартиру.
Керуючись ст.ст.9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН - НОМЕР_1, до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання парва коритсування та зобов'язання укласти договір найму, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН - НОМЕР_1, право користування квартирою №5 в будинку №15 по вулиці Тихій в м.Одесі.
Зобов'язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН - НОМЕР_1, договір найму на квартиру АДРЕСА_1 та відкрити на його ім'я особовий рахунок.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.03.2018 року.
Суддя: