Справа № 815/1030/18
19 березня 2018 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми завданої шкоди у розмірі 10601,63 грн.,-
12 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, суму завданої шкоди у розмірі 10601,63 грн. на наступні реквізити: отримувач:УДКСУ у м. Одесі, Одеської області, код ЄДРПОУ-38016923, Банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, р/р 31412544799002.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,171 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, суд дійшов наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 08.09.2015 року між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено господарський договір на право тимчасового користування місцем для розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності № ТС-955/15 строком до 04.08.2016 року. 01 листопада 2016 року при обстеженні працівниками позивача тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1,яка належить ФОП ОСОБА_1 встановлено, що вказана ТС розміщується протиправно, оскільки строк дії договору ТС-955/15 закінчився і його не було продовжено. У зв'язку з цим працівниками позивача видано вимогу (припис) суб'єкту господарювання про демонтаж зазначеної ТС власними силами з зазначенням строку виконання припису. Відповідачем демонтаж в належний строк виконано не було, у зв'язку з чим вказану ТС включено до переліку тимчасових споруд, які підлягають демонтажу згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.12.16р. № 445. На виконання вищезазначеного рішення від 29.12.2016 року, ФОП ОСОБА_2 (на підставі договору № ДЗ-001 від 16.05.16 року) проведено демонтаж тимчасової споруди, належної ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Вказана тимчасова споруда з моменту розміщення по теперішній час знаходиться на штраф-майданчику за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 23/1. У зв'язку з наявністю фінансових витрат на демонтаж та забезпечення охорони тимчасової споруди, управлінням було надіслано відповідачу претензію від 15.05.2017 року за № 0128/497 про витребування заборгованості у загальному розмірі 10601,63 грн. Не отримання позивачем відповіді на вказану претензію зумовило обставини для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінального процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Вирішуючи питання про відкриття провадження за даним адміністративним позовом, суд враховує, що вимоги про стягнення шкоди з ФОП ОСОБА_1 виникли у зв'язку із демонтажем тимчасової споруди, забезпеченням її охорони після демонтажу, тобто у зв'язку із виконанням певних дій, які здійснено суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів на замовлення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.
Укладання договорів, розміщення та демонтаж тимчасових споруд регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку та Правилами розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Одесі, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 року №3961.
Відповідно до п. 16.7 Правил №3961 для виконання функцій з демонтажу, Уповноважений орган може використовувати послуги суб'єктів господарювання на підставі господарських договорів.
Як встановлено судом, договір №ТС-955/15 від 08.09.2015 року, укладений між позивачем та відповідачем, складено за зразковою формою у відповідності до Правил №3961.
Сам позивач зазначає це в позовній заяві та вказує, що строк дії договору з відповідачем закінчився, тобто цей договір не діє і спір не пов'язаний з його виконанням.
Таким чином, цей спір є господарським за суб'єктним складом та характером спірних правовідносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст. 241-243, ст. 248, 250 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми завданої шкоди у розмірі 10601,63 грн.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Аракелян