Справа № 146/64/18
Іменем України
"20" березня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,
при секретарі Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у залі суду в смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя сторона Томашпільський районний центр зайнятості про припинення трудових відносин, -
17 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими.
Даний позов обґрунтувала тим, що 1 липня 2002 року між нею та ОСОБА_2 було укладено безстроковий трудовий договір, згідно якого її було прийнято на посаду продавця-консультанта. Зазначений договір, у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, 1 липня 2002 року був зареєстрований Пролетарським центром зайнятості м. Донецька за № 779.
В зв»язку з проведенням в м. Донецьку та в м. Моспине Донецької області антитерористичної операції, 1 вересня 2014 року позивач звільнилася за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, про що було зроблено відповідний запис в її трудовій книжці і переїхала вона проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1.
В грудні 2017 року вона звернулася до Томашпільського районного центру зайнятості з метою стати на облік в якості безробітної, але їй було відмовлено, так як станом на 13 грудня 2017 року договір від 1 липня 2002 року укладений між нею та ОСОБА_2 формально не припинений, що унеможливлює надати їй статус безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю і рекомендовано їй звернутися до суду.
З наведених підстав просить суд визнати трудові відносини між нею та відповідачем, які оформлені трудовим договором, припиненими на підставі вимог п.4 ч.1ст.36 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ч.1ст.38 КЗпП України).
Ухвалою суду від 18 січня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, у якій роз»яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та подані докази, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що трудовий договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений 1 липня 2002 року та був зареєстрований Пролетарським центром зайнятості м. Донецька за № 779.
У зв»язку з проведенням АТО і віднесенням м.Донецька та м. Моспине Донецької області, де проживала позивач, до тимчасово окупованої території, 1 вересня 2014 року позивач звільнилася з роботи за власним бажанням, покинула своє місце проживання і взята на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою від 12.12.2017 р. № 521000109, виданою Томашпільською райдержадміністрацією Томашпільського району Вінницької області (а.с.9).
Як вбачається з трудової книжки серії БТ-І № 6582088 ОСОБА_1 01.09.2014 року звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с5).
Як вбачається з листа від 29.12.2017 року Томашпільського районного центру зайнятості, повідомлено, що під час проведення первинного прийому та внесення даних трудової книжки до персональної картки було з»ясовано, що дію трудового договору між працівником і фізичною особою від 1 липня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за № 779, укладеного Донецьким міським центром зайнятості, не припинено. Станом на 13 грудня 2017 року зазначений договір є актуальним, що унеможливлює надати статус безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю, тому що Ви відноситесь до категорії зайнятого населення та маєте право отримувати лише консультаційні послуги пов»язані з працевлаштуванням. В зв»язку з чим ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу безробітного та рекомендовано звернутись до районного суду з метою отримання рішення (а.с7).
Як вбачається з довідки №01-01-30 від 12.12.2017 року Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_1 дійсно переселилася з міста Донецька на тимчасове розміщення в с. Рожнятівку Томашпільського району Вінницької області (а.с.8).
Відповідно дост. 24 КЗпП України- трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.
В силу ст.24-1 КЗпП Україниу разі укладання трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Розірвання трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, має свої особливості.
Відповідно до п.8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статтіКодексу законів про працю України, про що сторони повідомляють центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір.
Пунктом 9 вказаного Порядку визначено, що відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Фізична особа робить запис про підстави припинення трудового договору з посиланням на відповідні статті КЗпП України в третьому примірнику трудового договору, який після реєстрації зберігається в центрі зайнятості, і найманий працівник засвідчує своїм підписом припинення в третьому примірнику. На підставі цього відповідальна особа центру зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації, про що робиться запис у книзі реєстрації трудових договорів та запис на трьох примірниках трудового договору про зняття з реєстрації трудового договору.
Таким чином, запис на примірниках трудового договору про його зняття з реєстрації робиться на підставі здійсненого фізичною особою - підприємцем запису про підстави припинення такого договору.
Із змісту ст. 21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов'язки. Інші суб'єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
За ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Відповідно, до п. 2.21-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.93р., трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.
Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Внесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, незалежно від місця реєстрації трудового договору, і засвідчуються його печаткою.
Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, Державний центр зайнятості є органом, на який покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації ) трудових договорів, які укладаються із фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами-роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї із сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.
Згідно зст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 вказаного Закону визначає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, оскільки місце перебування фізичної особи підприємця ОСОБА_2 тимчасово окупованою територією, тому, враховуючи особливості правового регулювання зняття з державної реєстрації трудового договору, позивач позбавлений можливості самостійно зняти його з реєстрації і захистити своє порушене право. А тому з вказаних підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем встановлюються у такому розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви не майнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки судовий збір позивачем не був сплачений, то з ОСОБА_1 потрібно стягнути судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,76,78, 95,141,142,163,258-259,263-265,274, 354ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя сторона Томашпільський районний центр зайнятості про припинення трудових відносин, задовольнити.
Визнати трудові відносини, укладені між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, що оформлені трудовим договором № 779 від 01 липня 2002 року та зареєстрованого Пролетарським районним центром зайнятості м. Донецька, припиненими на підставі п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ч.1ст.38 КЗпП України) з 1 вересня 2014 року.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки с. Рожнятівка Томашпільського району вул. Беззубова, 27 Вінницької області, 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривень 80 копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: ОСОБА_3