Справа №813/258/18
13 березня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства «Київ-Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Спільного підприємства «Київ-Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2017 року №0017164005.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками перевірки про несвоєчасне подання позивачем звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за липень 2017 року. Всупереч вказаним висновкам позивач наголошує, що ним вчасно було направлено до органів ДФС звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за липень 2017 року, що підтверджується скріншотом про доставку звіту до контролюючого органу 09.08.2017 року. Тому, на переконання позивача, жодних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення у відповідача не було.
Ухвалою суду від 18.01.2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві й додаткових поясненнях, просила суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Окрім того, представник зазначив, що рішення контролюючого органу є правомірним, підстави для його скасування відсутні, оскільки позивач несвоєчасно подав до податкового органу звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за липень 2017 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Спільне підприємство «Київ-Захід» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 20780000, знаходиться за адресою: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Івасюка, 20, взяте на податковий облік як платник податків та зборів.
З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2017 року позивачем направлено звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за липень 2017 року.
Граничним терміном подання звіту було 09.08.2017 року.
Вказаний звіт було доставлено на поштову скриньку ДФС 09.08.2017 року о 14:29 год., що підтверджується скріншотом про доставку звітності.
11.10.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено камеральну перевірку про неподання чи несвоєчасне подання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за липень 2017 року СП «Київ-Захід» у формі ТзОВ.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 11.10.2017 року №13/869/13-01-40-00/20780000.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем положення ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта ГУ ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення рішення від 26.10.2017 року №0017164005.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Суд при вирішенні даної адміністративної справи виходив з наступного.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За правилами п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Згідно із приписами ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що контролюючий орган має право проводити камеральні перевірки про неподання чи несвоєчасне подання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Частиною 3 цієї статті передбачено, суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
Щодо можливості накладення контролюючим органом штрафних санкцій за порушення строку подання звіту, суд зазначає, що відповідальність за таке порушення передбачена ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Так, відповідно до абз.19 ч.2 ст.17 цього Закону, за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.
У свою чергу, згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку у тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.
Як уже зазначалося, в ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» законодавець чітко встановив обов'язок суб'єкта господарювання подати звіт до 10 числа наступного місяця.
Тобто граничним терміном подання такого звіту є 09 число місяця.
Окрім того, наказом Міністерства фінансів України 06.06.2017 року №557 затверджено «Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, який визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу».
Відповідно до п.2 розділу І Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути ідентифікований та/або прийнятий до обробки і не матиме юридичної сили; перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання; друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.
Згідно п.11 розділу ІІІ Порядку, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.
Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
Пунктом 12 розділу ІІ Порядку визначено, що не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).
У відповідності до п.14 розділу ІІ Порядку, у разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
Якщо автором надіслано до контролюючих органів кілька примірників одного електронного документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючих органів останнім до закінчення граничного строку, встановленого законодавством для подання такого документа, за умови, що його було сформовано правильно та прийнято (зареєстровано), про що автору надійшла друга квитанція про прийняття (п.15 розділу ІІ Порядку).
З огляду на вказане, суд приходить до переконання, що лише дата і час, що зафіксовані в першій квитанції визначають реальний час подання звітності до органів ДФС.
Таким чином, належним доказом направлення платником податків податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку є перша квитанція, а доказом її прийняття - друга квитанція.
В даному випадку, суд зазначає, що звіт за липень 2017 року позивач повинен був подати до 09 липня 2017 року включно. При цьому, податкова звітність в електронному вигляді, отримана органом ДФС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності - 10.08.2017 року, а тому вважається поданою з порушенням терміну.
Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що саме роздруківка (прінт-скрін) є підтвердженням вчасного надіслання Товариством до органів ДФС звіту, позаяк такий скрін не дає можливості достовірно перевірити чи справді був надісланий звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за липень 2017 року.
Отже, суд дійшов до висновку, що надана позивачем роздруківка (прінт-скрін) не є належним доказом направлення до контролюючого органу звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі за липень 2017 року.
Більше того, у судовому засіданні представник позивача повідомила, що позивачем було сплачено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000, 00 грн., накладених згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що свідчить про фактичне визнання Товариством допущеного ним порушення норм податкового законодавства.
Таким чином, судом з'ясовано, що позивачем вчинено правопорушення, розмір фінансових санкцій, що застосовані до нього за це правопорушення, визначені відповідачем правильно і правомірно, фінансові санкції накладено в межах строку, передбаченого нормами Податкового кодексу України.
Перевіривши дії та рішення відповідача на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства, суд знаходить їх законними та правомірними, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або за умови розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 березня 2018 року.