21 березня 2018 р. Справа № 818/466/18
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що ззвертався до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. У задоволенні заяви було відмовлено. Цю відмову оскаржив до суду, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №818/1671/17 відмову визнано протиправною. Зобов'язано управління Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Листом від 04.01.2018 йому повторно відмовлено. Підставою для відмови вказано той факт, що до Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області відповідач направив запит щодо висловлення своєї позиції на етапі надання згоди на розроблення документації з землеустрою, однак відповіді орган місцевого самоврядування не надав. Вважає таку відмову протиправною. Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Лист-відповідь відповідача не містить жодної з них. Процес надання формальних відмов відповідачем може тривати безкінечно, тому в даному випадку єдиним правильним способом захисту є зобов'язання відповідача надати такий дозвіл. Просить зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що на виконання судового рішення повторно розглянув заяву позивача та направив до Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області запит щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації з землеустрою. На цей запит сільська рада не надала колегіальної та мотивованої відповіді. Рішенням колегії Держземагенства від 14.10.2014 №2/1 зобов'язано головні управління направляти такі запити на етапі надання згоди. Не погоджується із позовною вимогою про зобов'язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки питання надання таких дозволів є виключною компетенцією органів Держгеокадастру. Просить відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що позивач 28.07.2017 звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га у власність на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області. Листом від 30.08.2017 відповідач відмовив ОСОБА_1 Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 у справі №818/1671/17 вказану відмову визнано протиправною та зобов'язано ГУ Дергеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву (а.с. 11-14). На виконання постанови суду відповідач повторно розглянув заяву та листом від 04.01.2018 №31-18-0.332-98/2-18 повідомив позивача, що управління направило до Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області запит щодо висловлення позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації з землеустрою. На цей запит сільська рада не надала колегіальної та мотивованої відповіді (а.с. 15).
Відповідно до ст. 22 ч. 3 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до ст. 122 ч. 6 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст. 118 ЗК України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наведених норм, стаття 118 ЗК України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Жодної з наведених у частині 7 статті 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено. Відмова у наданні дозволу на відведення земельної ділянки з тих підстав, що сільська рада не надала відповіді на запит та не висловила свою позицію щодо надання чи ненадання згоди на розроблення документації жодним нормативним документом не передбачена.
Відповідь на заяву ОСОБА_1 містить посилання на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2017 №2/1, яким доручено начальникам головних управлінь агентства за зверненнями щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації землеустрою. Однак рішення колегії є розпорядчим, а не нормативним документом. Врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України не є підставою для відмови у наданні такого дозволу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно, вдруге відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У листі-відмові відсутнє посилання на жодну з підстав, передбачених статтею 118 ЗК України, а обставини, вказані підставою для відмови, такими не є відповідно до закону.
З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Вказане узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 27.02.2018 у справі №816/591/15-а, висновки якого відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими до врахування.
Враховуючи, що відповідач вдруге протиправно, з підстав, не передбачених законом, відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача надати позивачу такий дозвіл.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (ідентифікаційний код 39765885) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною (орієнтовною) площею 2 га на території Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області за межами населених пунктів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (ідентифікаційний код 39765885) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений при зверненні до суду.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко